Фарфорова людина
Коли я дивлюся комедію
Коли там людина вмирала,
я дивилась смішну комедію.
Доки якась душа у сльозах потерпала,
мені хотілося слухати веселу мелодію.
І все тому, що я про них нічого не знала —
просто жила, просто мовчала,
не була причиною їхньої смерті,
не переходила їм дорогу.
Я просто жила і раділа вперто.
А як дізнавалась — то ридала безбожно,
а як сама втрачала — то розбивалося серце.
І не сприймала того, що поки у мене горе —
хтось грає в своє казино.
І поки я тут вмираю,
хтось дивиться смішне кіно.
І зараз я знову радію і бачу в житті буття,
а завтра я буду плакать за кожне пройдешнє життя.
Я буду битися, як птаха в клітці,
що хоче знайти вільний вітер.
Я схочу звільнитись, бо в клітці —
занадто колючий простір.
Бо там я відчуваю відчай,
і той, хто помер і пішов у спомин, —
буде нарівні моїх очей,
буде боліти мені вчервоге.
А коли я стану літати,
мене вже ніхто не спинить,
не стане мене опускати —
на Землі хіба що зупинить.
Де я буду серед мільйонів
незнайомих мені облич,
які будуть хоч і сторонні,
але матимуть той самий клич.
І як буде хтось умирати
і страждати посеред планети —
я буду сміятись, а потім плакать,
як дізнаюся про жалючі поручні смерті.
Я буду сміятись за кожного,
хто не встиг це зробити.
Я буду плакать за кожного,
хто пішов із подувом вірту.
Відредаговано: 16.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
