Фарфорова людина
Місто народжене в тиші
Місто, яке ніколи не спить.
Воно загублене серед тиші,
серед забутих людських голосів,
заплутане в віконних дугах.
Тротуари, по яких не ходять,
і дороги, на яких не зіб’ють.
Люди, які не говорять,
порти, які вже не ждуть.
Місто під водою,
в товщі океану,
де горять вогні —
ті вогні із дому, ті вогні сумні.
Всі мости у місті вже давно зруйновані,
на них вже не їдуть більш грузовики.
Всі люди голодні, всі люди поламані —
як маріонетки, як вже не живі.
І будинки всі мали по-своєму кольори:
там були блакитні, там були малинові.
А тепер у місті лиш один яскравий дім,
і усі так хочуть пожити у нім.
Сьогодні у місті — смертельна екскурсія,
де люди по колу у прірву стрибають,
кидаючи місто, зникають з історії,
стираються з вікон усі їхні надписи.
Завтра у місті пройде карнавал —
люди домовились вдягнути яскраве.
А потім... Потім підуть на самоспал:
яскраві сукенти здадуть ще на вході.
В наступні дні у місті нікого не буде —
усі розійдуться по сірих будинках.
В наступні дні у місті кожен забуде,
хто чий багаж ніс на руках.
Наступних днів, може, й не буде:
може здійнятися ураган.
А потім знову з'являться люди
і знову підуть на самоспал.
Відредаговано: 16.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
