Сам на сам зі своїм світом

Із самого дитинства я була сам на сам із своїм світом.
Мої мрії могли стосуватися лише мене.
Все, що я бачила, відрізнялося від барв інших людей.
Ще з малечку привчилася не кидати себе,
постійно підбадьорювати хорошими думками,
підживлювати, як квітку водою , позитивними емоціями,
не дивлячись на все, що відбувається навколо.
Мислення заводило мене завжди у глухий кут.
Це як бажаєш дізнатися більшого,
а насправді того більшого просто не існує.
Тобто можна сказати, що я жила сам на сам зі своїми ілюзіями.
Часом доводилося робити вигляд, що я зовсім інша людина.
В такі моменти я радше захищала себе.
Це були моменти слабкості, коли мені доводилося подбати про своє життя.
А коли росла, і зовсім взяла іншу подобу,
яка буде більш гармоніювати з іншими,
в своєму існуванні я актор різних рангів,
різних емоцій і різних людей.
Страшно показувати і розказувати свої думки.
Ні, вони не страшні чи маніакальні,
вони просто занадто, як на мене, відверті.
Занадто мої.
Саме тому я вмію розмовляти виключно поверхнево,
виключно на слова, суто і по факту.
Дивно було спостерігати за тим, як твої копії
намагаються моделювати тебе,
всі жести і міміку, яка завжди залишається не підробною.
Мій світ був закритий, як і зараз, для багатьох неприємних мені пасажирів.
Я їду в своєму потягу по своїх рейках,
і тільки ті можуть забронювати собі місце на поїздку,
хто зумів відчути мене і кого відчула я.
Саме відчути когось можна вже й по запаху.
Якщо він залишиться в твоїй голові, як щось феєричне,
то сміливо можна брати цю персону у свій саквояж.
Часто я порівнюю людей саме з ароматами,
бо у моєму світі вони найважливіші.
Кожен має своє ім'я, особистість і свій аромат.
Щодо прийняття свого світу,
я радше буду мовчати.
Я зовсім не прийняла свій світ,
це він прийняв мене,
прихистив, коли інші розвернулися.
Мій світ — це живий організм,
який завжди міняє свої барви
і свою естетику
по мірі мого зростання.