Фарфорова людина
І так він йшов ...
Старий музика блукав по світу,
І стільки зустрічав він дивини.
Ніде немає стільки лиха,
Як серед вулиць цих чарівних міст.
Усі тут інші, мають різні ранги:
Хтось високо іде, купаючись у лаврах,
А хтось-тай десь хлібину відгребе.
Хтось нудиться у пурпурових шатах,
А хтось-тай десь куточок свій знайде.
І так він йшов і бачив те,
Як люди прогинаються під інших.
Та це далеко ще не все,
Бо там десь бігають від кулі звірі,
Колекціонують мертве більше, ніж живе.
І так він йшов і бачив те,
Як у вікнах хтось приймає там закони.
В руках у всіх було міцне винце,
А люди там збирали стадіони,
Бо хто не йде — той не живе.
І так він йшов і бачив те,
Як на мосту якийсь хлопчина жде,
А потім — ген! — і стрибнув у воду.
І телефон, що так сильно гуде...
Хтось взяв, а там сонце говорить,
І їй-то кажуть: він вже не живе.
І так він йшов і бачив те,
Як дівчину цькують за одяг.
Хіба у неї щось було не те?
Одна із табуна сказала: «Це не мода,
Тобі грошей, я бачу, шкода».
І так він йшов і бачив те,
Як люди важко й тихо дмуть
Своє життя в яскраві дудки.
А там і зовсім хтось заліз у бруд,
Корпаючись у багні, шукаючи добавки.
І так він йшов у повній тишині,
Серед красивих вулиць і домів,
І грав музика на одній струні,
Бо інші вже давно кудись поскока,
Щоб утекти від цих прекрасних місць.
Відредаговано: 16.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
