Фарфорова людина
Хода
Блукає лісами тваринна хода,
без поспіху обходячи все:
тумани, озера, усі болота
і дуба зеленого, дуба.
Лиш чуються кроки — нікого нема.
Тиша… І тут часом буває німа.
В цьому лісі блукає не тільки він —
тут ціла купа інших тварин.
Вночі ця хода стає непомітна,
в очах щось пливе,
щоб не бачити звіра.
Він, наче в сні, приходить мені.
Я не бачу нікого, лиш чується тиха,
тривожна хода.
Він завжди зупиняється біля зеленого дуба,
який цвіте навіть зимою.
Ото дивина, — сказали би люди,
а для духа оцього — це точка життя,
де він ночує,
де ночує хода,
яка завжди сама:
одинока, хитка.
Можливо, це щось тут не одне —
просто кличе це саме мене,
приходить у сни, водить по колу…
Він замкнений тут, хоче на волю.
Цей хтось — ніби загадка.
Розгадка хоч є?..
Контролює периметр чи вихід шукає?
Він говорить, а у відповідь — глуха німота.
Та що говорить? У нього подоби нема.
Якщо не знайду, якщо я покину…
Це ж буде мій вибір, вірно?
Це буде мій вибір.
Блукає лісами тваринна хода —
тяжка, одинока,
хоче тепла.
Це щось приходить і досі у сни,
по колу веде і буде вести,
бо в лісі вона тут не одна.
Тут є тепер я…
Замість дуба зеленого,
якого буря ненароком знесла.
Відредаговано: 16.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
