Фарфорова людина
Шаблі по два боки
Взяти в руку шаблю,
Що така важка,
Гостра й аж до болю,
Зімкнена в руках.
Ці раніше руки
Тримали тільки пір'я,
А сьогодні — муки,
Смерть після сузір'я.
А ці шаблі гострі —
Леза ріжуть суть,
Ріжуть навіть в морі
Хвилі, що бредуть.
Їх буває разом —
Кетягом складуть,
Коли люті грози
В бій безстрашних звуть.
Шаблі по два боки —
Хтось тримає твій.
Два лиш лишніх кроки —
Й програваєш бій.
Шаблі доленосні,
Що дзвенять в удар
Всіх церковних дзвонів,
Різних срібних пар.
Шаблі, що по віку
Вже тримають час,
Скришують пилюку,
Скришують й каркас.
Різьблені у лаві
Двох міцних долонь,
З ароматом шалі
І твердих колод.
Якщо хоче бути —
Забуває шаблю,
Забуває муки
І усіх по духу.
Той, хто вибрав шаблю,
Не хотів терзати —
Мусить в цьому світі
Хтось свій дім тримати.
Якщо той розпадеться,
Якщо той згниє —
Люду не зостанеться,
Люд увесь піде.
От тому-то шаблю
Взяла ця рука —
Щоб боротись з честю
За свого шматка.
Бо як хто захоче
Лакомить чуже —
Хай йому та шабля
Челюсть злу зведе.
І як схоче хтось
Перейти дорогу —
Шаблю йому в ногу,
Щоб забув дорогу.
Відредаговано: 16.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
