14

Анджела

– Леді, ну що за галас ви знову здійняли… - наш тато спустився до нас, подякувати лікарю, що той так швидко прийшов, та заставши таку картину завмер на місці. 
– Ваша Величність. - лікар і Ромулус зробили кніксен. 
– Дігорі, що там коїться? - пролунав зверху голос Олеся, після чого він спустився і так само, завмер…

– Ромулус! - запитав Олесь - Що ти коїш?

– Я щойно врятував життя твоїм невісточкам, точніше принцесам… Ваш лікар зайшов занадто далеко, звільніть його! 
– Ні, Ваша Величність! - заперечив лікар. - Нічого подібного, я просто виконував ваш наказ. Хіба не ви мене для цього покликали?

– Ваша Величність, він каже неправду… - знову сказав Ромулус.

– Зачекайте! - сказав татовий друг. - По черзі! Фелтон, прошу, поясніться! 
– Його Величність, король Дігорі запросив мене в палац, негайно оглянути дівчат і принести льоду для хлопців. А я, простий лікар, прийшов і спокійно виконував королівський наказ, коли ввірвався цей невихований… і розбив мої ліки та перевернув всі мої інструменти. Мало того, він звинувачує мене в всіляких нісенітницях, скажіть йому щось! - зажадав лікар, презирливо глянувши на Ромулуса, який не зводив з нього пильного погляду.

– Гаразд, а тепер ваша черга! Ми вас слухаємо! - звернувся король. 

– Ваша Величність, я маю небезпідставні причини вважати, що ваш королівський лікар щойно ледь не вбив ваших доньок! Я підходив до цієї кімнати і, ще будучииза дверима відчув запах спирту та гіркого мигдалю… Всім відомо що так пахне ціанід калій, спитайте Анджели. Вона розуміється на цьому! 
Всі повернулися на мене. Я підійшли до розбитих бутилочок з різними рідинами і справді відчула такі запахи. 
Я взяла пінцетом трохи вати і розбиту баночку з перекисом, яка лежала біля ніг стільчика і змочила в рідині, яка залишилась на дні. 
– Тірра, на моєму туалетному столику стоїть червона скринька… Принеси її! - коротко розпорядилася я.

Коли служниця принесла скриньку, я взяла там лопатку і зачерпнула пару кристаликів солі заліза з фракону. 

Щойно розчин торкнувся вати як та набула синього кольору:

– Берлінська блакить…! - зойкнула я.

– Доню, що це значить? - запитав тато. 
– Берлінська блакить - живий доказ того, що нас хотів вбити саме лікар! 
– Що?! Це наклеп! Це неправда, я б не посмів… я можу все пояснити… - озвався Фелтон відчувши, що пахне смаженим…

– Кхе-кхе! - привернув до себе увагу Ромулус дістівши з сумки якусь книгу, - Анджела цілком права, а в цій енциклопедії є всі докази, мені їх зачитати?
Після цих слів лікар чкурнув до вікна: 

– Спіймати негідника! - звелів король. 
Лікар вистибнув у вікно і покотився по клумбі. Квіти помʼягшили його падіння, тому він цілий неушкоджений за хвилину побіг далі: 

– Залиште це для нас… - сказав Женя, підморгнув Соні і чкурнув у вікно разом за Фелтоном. 

Тіма і Ігор вибігли дверима і теж побігли навперейми. Лікар виявився спритним і головне хитрим, та його спіймали за якихось хвилин 10:

– Отож, юні леді! - звернувся до нас тато. - Чи є ще щось чого я не знаю? 

Ми з Сонею переглянулись і вона сказала:
– Ну… як тобі сказати… 

Тато демонстративно поклав руку на лоба мовляв: я так і знав, коли ж це закінчиться…

– Кажи, що ще? Щоб я не переживав.

– Тату, ідемо обідати. А за обідом ми з Ромулусом тобі все розкажемо… Джейк, поклич Мію, хай прибере тут, тільки накажи щоб була вкрай обережна… - і ми пішли в кухню.