11

Тіма

– Зейн, ми знаємо, що Ліона гарна дівчина, але досить дивитися на неї такими закоханими очима… В нас тут важлива справа… - сказав я.

Ми засміялися:

– Та хіба я дивився? Так, вона ще та красуня, але я справді зосереджений на нашій справі! - намагаючись бути серйозним сказав Зейн.

– Так, повторимо все, що ми щойно вирішили! Джейк, Зот, Зейн, Мартін, Ігор і Бен разом з дівчатами будуть на південній вежі опівдні наглядати за садом і тим, що там коїтиметься! - став я знову пояснювати наш план дій.

– Цікаво, а що ж в цей час робитимеш ти? - питає Анджела.

– Я з Женею підемо в сад і розставимо наші нові прилади, щоб ви там під небом могли все чути і одночасно бути в безпеці. Хлопці! - звернувся я до них вже серйознішим голосом. - Не дай Бог, з дівчатами хоч щось трапиться… відповідаєте головою! 
– Ваша Величність, хіба ви не будете з нами? До чого ви ведете? - запитав Зейн. 
Не те щоб він злякався, ні. Йому просто цікаво…

– Потрібно навідатись до одного старого друга… Краще принеси мою колекцію запальничок! - розпорядився морально підготувавшись, що дівчата  все моє життя будуть потім жартувати на цю тему.

Слуга пішов в мою кімнату. Тим часом всі глянули на мене таким здивованим поглядом, що мені аж смішно стало:

– Що ви так дивитеся?

– Навіщо тобі колекція запальничок? - питає Анджела.

– Зараз я піду і візьму одну з собою, і ти все зрозумієш…

Прийшов Зейн із моєю шкатулкою:

– Ось, Ваша Величносте! - він простягнув її мені.

Я витяг звідти запальничку у вигляді револьєра:

– Це та запальничка, якою ти нас минулого року лякав? - засміялася Соня. 
– Саме так, хочу дізнатися правду в однієї людини! Женя піде на зустріч до однієї людини, а я до іншої. Ми постараємося повернутися до часу дня… Все, всі наверх! Женя, за мною! 
Всі пішли на свої місця:

– Тіма… 

– Що? - запитав я.

– Може не будем розходитись? Я не боюся, не дивись на мене так… Просто мені теж цікаво до кого ти йдеш… Чому ти навіть мені не кажеш? 
Я зупинився. Глянув на брата…:

– Бо це небезпечно, та я не хотів лякати дівчат. 

– Оу… то… до кого ми йдемо? - запитав Женя.

– Ми йдемо до лорда Джима Стерлінга! Я оглядав ту брошку вранці і під кришкою біля булавки були його ініціали, я вже давно його підозрював… 

– Що?! Джим Стерлінг? Він ж така порядна людина, для чого йому це? - що ж, приблизно такої реакції я й очікував.

– Зараз дізнаємося!

Маєток лорда був не дуже далеко, всього через три вулиці від нас:

– Добридень! Ви до кого? - запитав нас сторож.

– Добридень, ми до лорда Джима! В нас візит… - заговорив я незвичайним милим голосочком, якому ніхто не відмовляє.

– Гаразд, проходьте до вітальні, я сповіщу його про ваш прихід. Підскажіть, будь ласка, як мені вас представити? 
Ми присіли на великий розкішний диван і нам принесли чаю. Та слуга, який приніс раптом запитав:

– Чому ви тут? Якщо нічого термінового, то забирайтеся звідси, поки можете…! 

Він виглядав стривоженим:

– Не переживай, все буде гаразд… - заспокоїв я його і він пішов на кухню.

Перед дверима він зупинився і останній раз кинувши на нас свій погляд, зник за дверима. Той погляд був сповнений тривоги і співчуття.

Зрештою нас покликали до кабінету лорда:

– Вітаю, чим я можу вам допомогти? - сказав лорд Стерлінг сівши на своє крісло і взявши підписувати якісь папери, ніби до нас йому не було діла.

– Вітаємо, є до вас одна делікатна розмова… - сказав я.

Тоді він нарешті відірвався від паперів і зробив жест, щоб всі вийшли і закрили двері з того боку. 
Я ж підійшов ближче і дістав свою запальничку:

– Тепер ви розкажете нам правду! - лорд зблід. - Навіть не думайте нікого звати, бо буде пізно!

– Я…яку правду? Давайте не будемо гарячкувати… ми можемо домовитися…

– Ніяких домовлянь! - я кинув йому на стіл ту брошку, яку сьогодні загубила леді в чорному. – Вам відомий цей предмет, правда ж? Там ваші ініціали!

– О, а я шукав цю брошку… де ви її знайшли? - він явно хотів потягти час, та йому мабуть не відомо, що  зі мною жарти погана справа.

– Не час жартувати! Яка в вас мета? Вирішили, що поки немає короля, то принцес ніхто не захистить і їх легко можна прибрати? 
– Благаю, пробачте… я не винний, це все він… - заговорив Джим.

– Хто він?

– Він в палаці, а ви в пастці…! Він знав, що ви до мене прийдете і поки ви тут ніхто не захистить принцес…

Моє серце впало в пʼяти… Шо він таке говорить…? 
– Це спроба потягти час? Ми не поведемся! - сказав я.

– Ваша Величність, я кажу правду! Його ніхто не зможе зупинити, крім… точно, Ромулус! Хутчіш віднайдіть Ромулуса, його знають всі в королівстві, він непомітна людина, але впливає на кожного! Він один може вам допомогти…