8

Тіма

В кімнату ввійшли Соня, Анджела і їх подруги. Тут мій акторський талант став у нагоді не для забави, а для діла:

– Бен! Ігор! Ви повернулися з навчання!? - спочатку дівчата зраділи зустрічі зі старими друзями.

Та потім я привернув їхній погляд і вони побіліли, як стіна:

– Тіма! Що тут трапилось? - цікаво, це Анджела так грає, чи справді переживає за мене. Надіюсь на другий варіант:

– О, жонушка… - почав я.

– В тебе ще вистачає сил жартувати? Швидко розказуй, що трапилось?! - оце то да, я ще не бачив щоб вона так переживала.

– Не повіриш, я вийшов надвір зустріти хлопців, вони повернулися з навчання з-за кордону і вирішили навідатися в гості… і там в дворі була змія, яка мене вкусила… 

Але мені подобається дивитися, як Анджела переживає за мене, неймовірно приємно, хоч це для її ж блага. 

Я й справді не брешу, мені погано і так, я трохи перебільшую… та метушня Анджели діє на мене, як заспокійливе…

Тут підійшов Женя і демонстративно поклав руку мені на лоб:

– Тіма в тебе жар! Я збігаю за лікарем! - що правда лікар мене вже оглядав і жар - це нормальна реакція, яка завдяки настоянці лікаря спаде за дня три…

Женя використав цю ситуацію, щоб піти з кімнати і попередити лікаря. 
Лікар прийде знову мене огляне і скаже, що все погано. Якщо цього не зробити дівчата вмішаються в розслідування.

Здається в цій ситуації є лише два мінуси: мені справді погано і дівчатам загрожує небезпека, яку ми поки не можемо навіть заповільнити. 
– Що ми можемо зробити? - запитали подруги дівчат.

– Ой, це всього лише змія, мені навіть не боляче… - я вдавав крутого, щоб дівчата мені ні за що не повірили. - Зараз прийде лікар і скаже те саме, нічого серйозного… щось мені голова так болить…

– Тірра, принеси чаю! - скомандувала Анджела.

– Навіщо?

– При укусах змій потрібно пити багато рідини і обробити рану до приходу лікаря. Рану хтось обробляв?

– Так, це зробив я. А ти звідки знаєш, що робити? - відповів Ігор, хоч насправді повʼязку наклав лікар.

– Кронпринцеса повинна вміти надавати першу допомогу, тому так…

Дівчата вдавали майже спокійних та їм це не надто вдавалося. Ну видно, що вони переживали неабияк. Я тільки здогадуюсь, як Женя їм розмалював цю ситуацію, коли звав їх.

Тут в кімнату ввійшов лікар, оглянув мене і приписав строгий режим як мінімум на дня два і якщо температура не спаде звати його. Вручив нам сироп кларитину і якусь настоянку, здається тіріяку… 

Лікар так позхвалював свою повʼязку ніби зроблену Ігорем, що аж смішно:

– Дівчата, ну не переживайте ви так… відлежусь та й все. Найбільше питання, як змія потрапила сюди… - тут в кімнату ввійшов щасливий Женя.

Він жестом показав, що все добре і він щось знає. Я подав знак лікарю Фелтону і він сказав:

– Ваші високості, попрошу вас піти до ваших кімнат, хворий повинен відпочити… 

Всі пішли. Через 5 хвилин хлопці повернулися до мене і питають:

– То, як ти насправді?       
– Спати хочу, голова болить, руку не відчуваю… але то все дрібниці порівняно з реакцією Жені, коли я взяв змію за голову і прийшов в палац його лякати…

– Це не смішно! - відповів Женя все-таки радіючи, що з братом все добре, майже добре.

– А нащо ти її сюди приволік? - запитав Бен.

– По-перше, щоб вона не втекла і ще кого не вкусила, то я їй молотком по голові як дав! В неї геть язик відвалився…! По-друге, я так хотів подразнити Женю, а ще дівчат. Женя ж сказав краще такого не робити, бо він може цю ситуацію розмалювати куди сильніше ніж я…

– Ну це так…

– Отож… що ти дізнався? - звернувся я до брата.

– Так, почну з зрадників: Мін, Діом і Джина. Тихо… спокійно… - сказав Женя побачивши, що хлопці зірвалися з місця.

– Що значить «тихо»? Я розберусь з тими негідниками! Джина одна з фрейлін принцес, якщо ми зараз не розберемся… - я різко встав з ліжка і направився до дверей разом з Ігорем, та Бен і Женя нас зупинили.

– Те і значить! Не здіймай галас, нас же почують! Ми стежимо за ними, спочатку ми будемо наглядати за всіма трьома. А потім візьмем когось в заручники і вивідаємо решту інформації… – Женя діло говорить і він правий.

– Це все що тобі вдалось дізнатися? 
– Ні, але спершу сядьте, бо я ще багато маю вам сказати і не шуміть! - такого серйозного Женю я вже давно не бачив.

– Гаразд! - я розвернувся і пішов сів на ліжко.

Ігор зробив те саме, а Бен залишився стояти.

– Я знову бачив людей в чорному. Сьогодні поки ходив за лікарем я бачив двох, але не пішов за ними. Я гадав змія отруйна, тому цього разу я їх відпустив і побіг за лікарем, мало що…

Запалала коротка пауза…

– Отож… - сказав я. - Скажіть Джейку і Зоту, щоб очей не зводили з цих трьох… Не дай Бог вони щось утнуть і слідкуйте, щоб дівчата ні про що не здогадалися!