6

Спочатку ми відвезли наших подруг додому, а потім Ромулус підкинув нас до палацу. Там нас чекала карета з Тіррою і Зейном. 
Вони допомогли нам проникнути в наші кімнати, щоб не розбудити тих павлінів, а ще непомітно поставити їм над дверима відра з водою. 
Також ми пішли в вітальню і ще там залишили два сюрприза для наших друзів. Зрештою ми теж пішли спати, адже була третя година ночі.

Поки ми приїхали, поки це все влаштували, якраз час пройшов. Та тільки но ми відкрили двері в свою спальню, як на нас вилилося відро з водою:

– Здається хлопці теж згадали про це старий жарт… - відказала я.

– Ага, точно. А чи не означає це, що вони можуть передбачити і нашу пастку?

– Хм… можливо… в принципі Тіма розумний, може і передбачить це, та я вже не піду все міняти. Я так стомилася і хочу спати. 

Після цих слів я плюхнулась на своє ліжко.

– Точно, я також не піду. З іншої сторони вони хоч муку не додумались повісити і на цьому дякуєм…

– Є якісь плани на завтра?

Соня задумалась:

– Може і нема… хоча є одна ідея, але я вже хочу спати все. Добраніч!

– І тобі, сестричко.

***
– Як ти думаєш, чому вони ще сплять? - почули ми з самого ранку.

– Гадки не маю. Мабуть вчора пізно повернулися… - тут я зрозуміла, що це наші північні красені.

– Так, павліни, а ну ідіть звідси! Дайте поспати, в нас вихідний! - спросоння сказала Соня.

– Ви смієтеся? Вже 10 ранку! - здивувалися хлопці. 
– Ви по ділу прийшли, чи настрій нам псувати? - запитала я.

– Взагалі ми прийшли настрій попсувати, але подумали… можливо вам цікаво, що сказав ваш тато на вашу відповідь… 

Женя ще навіть не договорив, як ми з сестрою підірвалися з ліжок:

– Де той лист?

– Ось він…

Ми взяли листа і повільно його відкрили. Знаєте страшно було його відкривати:

– Дорогі донечки, я розчарований, але вас розумію… Зараз ситуація в нас досить напружена, тому попрошу вас до мого приїзду так не жартувати. Я зрозумів, що це хлопці придумали, помстіться їм за мене. Все цілую, ваш тато. Король Дігорі.

– Хух, він не розізлився…

Нарешті ми видихнули з полегшенням. 
– Ми хотіли сьогодні покататися на конях з вами, та сьогодні від самого ранку гроза… - несподіванно сказав Тіма.

Цікаво до чого він веде.

– До чого ви ведете? - поцікавилася Соня підозріло примруживши очі.

– Ми маємо ідею як можна провести сьогоднішній день, бо судячи з усього, гроза буде іти до вечора… - відповів Женя після чого переглянувся з Тімою, значить задумали щось не зовсім хороше.

– Це безпечна ідея?

– Наші ідеї хоч раз були безпечними? 
Оце правда. Ми з сестрою переглянулися і зрозуміли… Нам цікаво, що там ті принци придумали:

– Ну… кажіть, що придумали, а ми побачимо. - обережно сказала я.

– О, ні. Ми скажем, лише при умові, що ви наперед погодитеся робити все, що ми скажемо.

– Тоді спускайтеся в кухню і скажіть Лорен, щоб подавала сніданок, ми зараз переодягнемся і спустимся. - розпорядилася я.

Нам потрібен час подумати, і це хороша причина випровадити павлінів з нашої кімнати.

Зустрілися ми в кухні за 10 хвилин:

– Гаразд, ми згідні на ваші умови, але маємо свої… - сказала я.

– Ми не сумнівалися, які там ваші умови? - легковажно повів бровою Тіма.

– По-перше, це не має мати ніякого відношення до нашого тата. Йому не сподобався минулий жар. По-друге, ми хочемо, щоб все було чесно. А точніше, якщо ми побачимо, що ви граєте не чесно, їдете додому на тиждень. 

Хлопці переглянулися з хитрою усмішкою і сказали:

- Легко, отож гадаю прийшов час відкрити вам один секрет. А точніше справу, яку ми провернули, поки ви спали. 

Після цих слів Тіма зробив жест і Джейк відкрив двері, де якраз прийшли...:

- Щооо? Петриса, Вайолет, Лойзі! Що ви тут робите? - зраділи принцеси побачивши подруг.

- Добридень, ваша світлість подруго - засміялися дівчата. - Півгодини тому до нашого будинку під'їхала карета, вийшов Зейн і Лорен і сказали, що ви нас звете на чаювання. Та оскільки гроза буде до ночі, то також нам було "наказано" взяти піжами і ми залишимся з ночівлею...

Вперше північні принци зробили щось, за що дівчата залишилися їм вдячні (хоча можливо і не вперше...)

- Леді, прошу до столу. 

Тут ми згадали, що принци теж тут:

- Ваша величність, чи є вас для нас ще якісь сюрпризи? - запитала Соня.

- Звичайно, коли ми поснідаємо, якраз під'їде ще один сюрприз. А поки смачного! - відповів Женя.

Всі сіли крім Тіми, він вийшов з залу і кудись пішов:

- Куди він? - запитала я.

- Я поки не можу сказати, та згодом ви самі дізнаєтеся.