4

– Соня, вставай! Сьогодні багато справ! - на мої слова сестра лиш позіхнула і пробурмотіла щось незрозуміле. 
– Соня! Вставай поки можеш… - невже вона забула, який сьогодні день.

– Що значить «поки можеш»? - запитала сеструлька навіть не піднімаючи голови від подушки.

– Те, що твоє імʼя неймовірно тобі личить, прокидайся негайно! Хіба ти забула, який сьогодні день? 
– Що? Який день? - Соня нарешті встала. 
– Сьогодні Ромулус приїжджає, ти що забула? 
– Точно! Як я могла забути?

Соня тієї ж секунди прокинулася і пішла збиратися.

За хвилин 10 вони зустрілися на кухні:

– Ого, тільки сьома ранку, а принцеса Софія вже не спить?! - почули ми голоси наших павлінів.

– І тобі доброго ранку, МУЖЕНЬОК. Листів не було? - запитала Соня.

– Ще ні, ЖОНУШКА! Чим сьогодні займемося? - Женя явно не був проти разом провести час, а особливо без кінця жартувати і підколювати.

В північних красенів був гарний настрій, потрібно буде зіпсувати! - подумали ми з сестрою:

– В вас є 2 варіанта, як ви проведете цей день. Перший варіант, ви йдете з нами сьогодні на фестиваль, де ми псуємо вам настрій і нерви… А другий варіант - ви залишаєтеся вдома: цілі, живі, здорові і щасливі… Що ви обираєте? 

Я вирішила відразу дати їм зрозуміти, щоб сьогодні вони провели день без нас.

– Як шкода, що все так очевидно… Я так хотів потягнути інтригу… - здається, Тіма натякає, що вони залишаться вдома.

– Згідний з тобою, друже! Я теж за те, щоб піти на фестиваль. Тим паче, що перед відʼїздом їх тато наказав нам наглядати за його «дорогими дочечками» …

Щооо? Женя справді сказав, що піде на фестиваль? 
– О, ваші величності, не варто переживати! - я стала їх запевняти, щоб вони залишилися…

– Чому? Ми будем не проти відвідати фестиваль… він завжди був досить цікавим, особливо якщо не враховувати всі ті витівки, які ви щороку там влаштовуєте.

Ці павліни все стояли на своєму і нам довелося їх взяти з собою. 
Отож, після сніданку ми сіли в карету і виїхали на площу, де вже тільки нас і чекали. Фестиваль же не міг розпочатися без нас:

– Леді та джентльмени! Я - кронпринцеса Анджела і моя сестра - принцеса Софія, раді повідомити про відкриття цьогорічного фестивалю на честь початку літа. Сьогодні просимо всіх долучитися і гарно провести час. Оголошую фестиваль відкритим! Всім дякую за увагу! 
Я прочитала свою промову з дуже естетичного куска пергаменту, який виготовлений спеціально для цього виступу і спустилася зі сцени. 
– Браво принцесо! - зустріли мене знизу хлопці.

– Дякую, приємно це чути навіть від вас… Ви часом не хочете піти прогулятися?

– О, ні! Цього року ми не маєм такого бажання. Ми підем куди і ви, адже теж хочемо бути в курсі всіх ваших витівок.

– Правильно кажеш, Женя! Вони щороку, невідомо як, тікають. Та найголовніше те, що завжди саме слуги розказують про ваші витівки… Чому ми дізнаємося про все останніми? 
Ми з сестрою не відповіли, а мовчки розвернулися і пішли в різні сторони. Вона направо, а я - на ліво.

Поки принци не розуміли, що коїться ми змішалися з натовпом.

План максимально простий: вона зайде в крамницю і купить декілька речей, щоб ще трохи познущатися з цих «самозакоханих павлінів». 

Тим часом я піду в крамницю пер і зі своїми подругами проникнемо в нашу таємну лабораторію, де ми зібравшись разом продумуємо плани, що робитимемо до наступної зустрічі.

Також Соня повинна була відволікти на себе всю увагу принців і після крамниці заплутати сліди, щоб її не вистежили, і прийти до нас.

– Соню, ми вже починали переживати… - сказала Ліона.

– Привіт, дорогенька подруго! Та щось цього року ці північні павліни стежать набагато пильніше, ніж минулих разів, ледве втекла… - відповіла захекана сестричка.

– Оу, розказуй, що ти на цей раз утнула, щоб втекти? Навіть не намагайся, ми нізащо не повіримо, що тобі просто поталанило… - засміялася Вайолет в передчутті.

– Ви абсолютно праві… На вулиці йшов брат Ліони і я заплатила йому, щоб він зчинив переполох… - сказала Соня.

– Розповідай нормально, що він зробив? - сказала Петриса, ще одна наша подруга, яка мала неймовірне терпіння.

– Спочатку він перекину воза з чорницею дядька Пердера. Потім він побачив, як містер Бренді виліз зі свого екскаватора, який припаркував біля входу в фестиваль і, як ви здогадалися, він виліз на його, завів і вдав, що хоче злізти та не може, бо ніби защемило ногу. Найцікавіше було те, як наші павліни його рятували, та я в цей момент вже втекла… 

Завершила свою розповідь Соня.

– О, Соню, не кажи так на тих принців! Вони такі красунчики, вам так з ними пощастило… - раптом обізвалася Вайолет.

– О, тут я з тобою цілком погоджуюсь… - підтвердила Петриса.

– Агов, ми не про них прийшли балакати! - сказала я. - В нас зараз буде «дуже важлива місія»!

– Я б не назвала наші розваги чимсь дуже важливим… та гаразд який в нас план сьогодні?

– Я поки йшла сюди вже все придумала! Та для початку все ж запитаю… ким ми будемо прикидатися? В кого які варіанти?