1

– Цей Женя мене з розуму зведе! - сказала Соня.
– Ти гадаєш його брат кращий? Та коли вони разом, то взагалі, ведуть себе наче два павліна! - сердито відповіла я, коли ми залишилися самі в кімнаті.
– А тато? Він же знає, що ми не переносимо цих хлопців, як він міг таке запропонувати???
– Я теж не розумію, звичайно тут є свої плюси... але ми не про це!
Я - Анджела, а мою сестру близнючку звати Соня, вона менша за мене на 2 хвилини. 
Женя і Тіма - принци сусіднього королівства. Вони сини татового друга дитинства – Олеся. 
Сьогодні за обідом нам тато повідомив одну важливу новину. Він з дядьком Олесем їде в іншу країну за політичної потреби, через що, їх не буде майже місяць. 
Слуги за нами приглянуть, а щоб нам не було нудно… він запросив Женю і Тіму погостювати в нас ввесь цей час… 
– Отож, гадаю ви будете послушними дівчатками і гостинно зустрінете ваших друзів, які приїдуть завтра ввечері! Тим паче ви майже одного віку.
Повідомив нам наш тато тоном, який ввіщував лиш одне: вже нічого не вдієш.
Звісно ми з сестрою мовчали і просто похитали головами. 
Якщо сперечатися, то хлопці вдадуть ангелів і тато знов скаже наглядати за нами і багато не дозволяти…
О, так! Хлопців ми приймемо гостинно, адже тато буде ще вдома, а решту часу хай навіть не мріють про спокійне життя.
– Це точно вони попросили свого тата, щоб він попросив нашого, щоб вони ввесь цей час жили в нас і наглядали за нами! – сказала я.
– Точно, але… - сестра хитро подивилася на мене, - давай їх провчимо, розіграємо?
– А якщо не вийде, вони розізляться і нашому тату все розкажуть, нам же влетить?!
– Все буде добре! В мене є ідея, пожартуємо трохи, що такого? А якщо що, то зробим так, щоб вони не змогли нічого довеести, як завжди!
– Я давно вже чекала від тебе цю фразу! Викладай, що маєш на увазі, я в ділі! 
Очі сестри заблищали небезпечними вогниками.
На наступний день в обід:
– Соня, Анджела! Ідіть сюди! - позвав нас тато.
– Ми тут, ти звав нас? - питає сестра.
– Саме так. Через годину приїде дядько Олесь із Женею та Тімою, ви зі слугами підготували їм кімнати?
– Так тату! Ми з Анджелою вибрали для наших друзів кімнати в східному крилі на другому поверсі. Кімнати прикрасили кольорами, які найбільше подобаються нашим ДОРОГИМ гостям.
(Насправді ми з сестрою навіть не памʼятаємо тих кольорів, їх запамʼятали слуги Джейк, Лорен і Тірра)
Дзінь-дзілінь… 
В двері подзвонили, отже вони вже прийшли. 
Щойно тато з дядьком підуть все найцікавіше тільки розпочнеться:
– Олесь! Як я радий тебе бачити! Готовий їхати в Мейлі? Вже вирішив питання з промовою?
– Дігорі! Друже, як я радий тебе бачити! Звичайно готовий, я все ще на минулому тиждні спланував і з нетерпінням чекав на твою відповідь, стосовно доньок! Леді, ви так виросли, я пам’ятаю вас ще ооотакими… - відповів дядько Олесь.
– Як я і думав, мої доньки з радістю погодилися, щоб твої сини провели з ними цей час поки нас не буде. Якщо що, слуги за ними наглядатимуть і щотиждня надсилатимуть звіт…
Наш батько навіть не здогадується, що  Лорен і Тірра надсилатимуть йому все тільки хороше, поки ми трохи познущаємся з хлопців. 
Отже слуги на нашому боці, а гості нічого не вдіють…
– До речі, Олесь, а де твої сини? - наш тато нарешті звернув увагу на те, що його друг прийшов сам.
– Дігорі, ти ж знаєш, джентльменам не личить іти в гості до дам з пустими руками! Вони зараз прийдуть…
Після цих слів в дері постукали.
– Заходьте!
В дверях зʼявилися два принца – Женя і Тіма. 
Одягнуті за останнім писком моди. З двома великими букетами білих та червоних троянд і з двома великими коробками.
Одна коробка біла з червоною стрічкою, а інша червона з жовтою стрічкою. 
– Добрий день, леді! - заговорили хлопці ввійшовши в вітальню.
– Добрий день, ваша високосте! - відповіли ми з сестрою з усмішками під пильним, проте задоволеним поглядом тата.
Ми повинні справити враження найчарівніших дівчат, щоб в тата не виникло бажання повернутися раніше.
– Принцеса Софія, як ваші справи? Прийміть від мене цей букет і подарунок… - привітався Женя з моєю сестрою, блимаючи на нєї своїми смарагдовими очима.
– Принцеса Анджела, маєте пречудовий вигляд. Прийміть від мене цей подарунок і букет, який красою поступається лише вам… - сказав Тіма лестощами не гірше від брата.
– Ваші високості, нам надзвичайно приємно. Дякуємо, натомість дозвольте нам з сестрою провести вас до ваших кімнат, які ми підготували на час вашого візиту…
Сказала Соня так, як того вимагали правила хорошого тону й етикету (а ще пильний погляд тата про який не можна забувати). 
– Отже, Дігорі, бачу наші діти непогано ладнають… гадаю ми можемо іти. Тим паче що вже час!
– О, ти цілком правий! Все дівчата ми пішли! 
Кинув наостанок тато і ми з Сонею повели наших КАВАЛЕРІВ в їхні кімнати. 
Щойно татова карета зникла за рогом (що було прекрасно видно з вікна вітальні, де ми чекали на цих розбишак, поки ті переодягалися в кімнатах) наш план вступив в дію. 
– Що ж, леді, чим займемося? - запитав Женя, коли вийшов з кімнати.
– Для початку дочекаємся мою сестру, потім підемо на кінну прогулянку нашим парком! - сказала я стараючись зберігати холодний вираз обличчя, хоч саму розпирало від сміху, коли подумаю про результат нашого з сестрою плану.
Поки хлопці нічого не підозрювали, і це добре…
– Принцеса Софія, ми ледве вас дочекалися! - знову пожартував Женя, в чому Тіма його підтримав.
– Ви любите парі? - несподіванно запитала я.
Хлопців зацікавила така пропозиція і наш план офіційно розпочав свою дію.
– Я думаю ти розумієш, що не все буде так просто… Тому я не проти. Що ти скажеш, Женя? - погодився Тіма.
Женя драматично нахмурив брови:
– Гаразд, я теж в ділі! Які умови? І яка користь переможцю? - відразу перейшов до справи.
Все складалося навіть краще, ніж гадали дівчата:
– Хто перший конем приїде до Ловейр стріт і назад в конюшню, той виграв! Переможець може загадати бажання, але термін дії цього бажання лише до півночі. Завтра будуть інші ігри… – задумано сказала я, ніби щойно придумала. 
Насправді ми з сестрою вже давно все підлаштували і бажання придумали наперед.
– Хм… і хто ж гратиме? - запитали джентельмени.
– Гратиму я, Соня і ви двоє, звичайно якщо сміливості вистачить… - я спеціально сказала трішки зверхньо, щоб їх розізлити.
– Леді, ви граєте з вогнем! Я з Тімою прекрасні наїзники…
– То вам нема чого переживати, чи не так?
Хлопці подумали… 
– А знаєте, ви це влаштували, отже отримаєте по заслугам! Яке ваше бажання? Гадаю в вас двох воно одне?
– Все вірно! Отож наше бажання: Ми з сестрою на днях купили собі рожеву фарбу для волосся, якщо ви програєте, ваші білосніжні кучери перетворяться на рожеві… - сказала Соня з найчарівнішою посмішкою на світі.
– Ооо… Нічогеньке в вас бажання! Цього не буде, навіть не мрійте! - сказав Тіма.
– Ви розумієте, що ваше бажання дуже… специфічне. Тому ми повинні запропонувати щось рівносильне? - випалив Женя від чого мороз пішов по спині, адже його бажання легкими ніколи не були…
В мене з сестрою план такий грандіозний і ми його так довго готували, що відступати пізно. 
Ми і так знали що програємо… та це варте того, що чекає ввечері на наших кавалерів!
– Звичайно ми все розуміємо інакше чому пропонуємо? Кажіть своє бажання! - випалила Соня.
– Ви самі ускладнили собі виконання завдання сказавши, що виконати рівно до півночі… - посміялися хлопці, на що ми з сестрою лиш переглянулися.
– Досить сміятися, кажіть вже! - не витримала я.
І так страшно, а вони ще краще роблять…
– Ахаха… отож, ви сьогодні ж напишете своєму тату… що виходите заміж! - випалив Тіма.
– Що? За кого?
– За нас. Звісно завтра ви напишете, що пожартували і все таке…
Соня зблідла, а я втратила дар мови на кілька секунд:
– Ви певно жартуєте, такі жарти з нашим татом погана затія і нічим хороши вона не закінчиться… - нарешті отямилася я.
– По-перше, я ж кажу, термін дії до півночі… По-друге, це ж не точно що ви програєте… Хоча я точно не фарбуватиму волосся. ЩЕ Й В РОЖЕВИЙ!!! - сказав Тіма. 
О, ні… наш план вийшов з під контролю… за планом ми мали програти, але вже щось не надто хочеться. 
Ми з сестрою пішли по своїх коней, вже підготовлених, а хлопці стали чекати поки Джейк і Мартін осідлають їхніх коней:
– Анджела… що нам робити? - пошепки запитала Соня.
– План міняється, ми не будемо піддаватися, як планували. Решта плану в дії! Нічого не бійся, все буде добре…