Розділ ІІІ - "Кобра"

  Пройшло два роки з часу вильоту. Уже всі коридори були вивчені. Всі кораблі майже готові. Залишилося перевірити їх на працездатність. В столовій були накриті святкові столи. Ви запитаєте, що за свято? А я скажу, що Новий рік на носі. Уже завтра буде перший день 2044 року. Ці два роки з часу вильоту пройшли непомітно. Скільки часу було вбито на розвантаження, скільки сил на збір і скільки мислення на вивчення того, чого потрібно. Усі потрудилися на славу. Капітан і його заступник зібрали усіх за святковими столами, на яких стояло багато смаколиків. Шампанське, яке було передано з землі, печиво, запіканка, нарізки і багато іншого. Всі були готові приймати страви до свого нутра. Клайд, Алан і Адель сиділи за одним столом уперше за все довге плавання. Він не був цьому сильно радий, але в час Нового року, коли там, на землі мете сніг і будинки біліють, а діти ліплять сніговиків, то чом би і не посидіти разом хоча б зараз. Капітан підніс бокал шампанського і голосно промовив.

 - Нехай цей новий рік буде для нашого екіпажу цікавим, енергійним, вдалим і цілеспрямованим. Щоб кожен з вас став вищим у своїй справі. Усіх з новим роком! - підняті бокали, дзвін новорічного дзвоника в кіно, співи і коляди. Новорічний настрій так і пре через вуха.

  Екіпаж довго святкував цей день. Адель і Клайд уже ледь трималися на ногах від танців. Алан ж сидів за столиком, нахмуривши брови і тихо дивився на повний бокал. Його заздрість вела його не по правильній стежині. Він поглянув на кораблі, які будуть відлітати з нами на борту уже одразу після заморозки. Але знав, що через те, що він зробив, цей політ для нього може стати останнім, але його вела сліпа ціль, щоб не дати Клайду і Адель бути разом, хоч вони навіть парою не були. 

  Танцпол був заповнений людьми. Адель і Клайд танцювали під веселу музику, тримаючи майже спустошені бокали. Їх вже накрила хвиля сп'яніння. Клайд говорив нісенітниці, а Адель їх доповнювала. Сміх гримів на весь майданчик. Гучна музика не стихала, різнобарвні світильники кружляли туди-сюди, малюючи різні візерунки на стінах. Це був ідеальний Новий рік на борту "Evangelion". Раптом один із членів екіпажу штовхнув Клайда випадково і він, щоб не впасти схопився руками за Адель. Вона миттю стала тверезою і почервоніла, мов вино, а він пильно вдивлявся в її очі і милувався рудим волоссям. Він відвів його на бік, бо воно закривало йому її обличчя. Цю картину побачив Алан і в цю мить його гнів виріс до небес. Він навіть не шкодував, що зробив те гидке діло. Він мов кобра, пильно вдивлявся на жертву і готувався вчепитися їй в руку, чи ногу, щоб пустити отруту в кров. Він встав з-за столу і пішов до кімнати з капсулами, розштовхуючи всіх, хто стояв на шляху.

  Клайд і Адель не розуміли, що з ними коїться. Їх тягнули одне до одного, але ця тяга була не від кохання, а від алкоголю. Як кажуть, пиво робить диво, а шампанське чудеса. Навіть миті не пройшло, як вони уже були в маленькій кімнаті, обіймаючись в пристрасних поцілунках. Це було не кохання, але спинитися ніхто не міг. Двері зачинилися.

  Настав перший день нового року. Капітан оголосив завершувати свої справи і готуватися до заморозки. Кожен член екіпажу повинен був пройти певну кількість лекцій і навчань перед таким заходом. Це було щось зовсім нове. Корабель повинен був "кинути якір", щоб перед важливими вильотами кожен робочий набрався сил. Клайд з біллю в голові сидів на лекції. Адель спала за сусіднім столом, а Алана й зовсім не було на лекції.

  Один із команди номер 10 був посланий на його пошуки. Він пройшов увесь зал, усі коридори, але не знайшов його. Раптом він почув, що у крилі з кораблями лунають дивні звуки. Він зайшов туди і побачив чоловіка, що сидів рачки і щось робив із дротами корабля команди Клайда. 

 - Гей, що ти там робиш!? - чоловік був у масці, тому хлопчина не бачив обличчя. 

 - Я просто перевіряю корабель.

 - Ти не бачив Алана, члена екіпажу команди номер 16. 

 - Ні - він був дивним, а в руках у нього гострий ніж, і дроти були перерізані. Це збентежило хлопчину і він хотів доповісти усе капітану, тому почав повільно йти назад.

 - Я краще піду, пошукаю десь в другому місці - він уже був майже біля виходу, як двері закрилися. Чоловік зняв маску і кинув її на землю.

 - Алане? Але що ти тут... - він встромив у нього ніж і положив на землю, щоб не залишити слідів від свого злочину. Він сліпо йшов шляхом убивці. Його вела лиш жага помсти за любов, якої не було. Він відкрив люк, що вів до мотору в крилі і скинув його у відкритий космос, щоб не залишити слідів, а сам пішов готуватися до заморозки.

  Усі члени команд були в зборі. Не могли дорахувалися лише одного, того, що пішов шукати Алана. Його команда сильно хвилювалася, особливо його дівчина, що була разом із ним. Ніхто не зміг його знайти, але часу було мало. Потрібно було  починати.

 - Що ж. Прикро, що його немає, але ми не можемо тягнути. Капсули уже готові, тому прошу всіх пройти до кімнат.

  Команду номер 10 відсторонили від завдання і дали відгул коли буде виліт. Всі інші уже були готові до повної заморозки. Капітан дав наказ займати свої капсули. Кожен із членів екіпажу ліг в свою капсулу, яка була досить зручною і оздобленою всякими корисними речами. До кожного підійшов чоловік і вколов в руку щось дивне. Воно було синього кольору і густе. Це була соціальна рідина, яка заморожувала кровотечу. Це була досить безболісна процедура, бо капсула зберігала температуру, яка поставлена спеціально для такого випадку. Мозок засинав і всі органи теж, людина повноцінно замерзала, а коли прокидалася, то була бадьорою як від чашки кави. Капсули закрилися, члени команд, капітан і його заступник теж лягли. Корабель був зупинений посеред просторів космосу, не боячись, що в нього влетить астероїд чи метеорит, чи космічне сміття. На ньому почала царювати повна тиша.