Глава 9. Завдання і приборкання злого боса

Цілих дві зірки відмовились від участі в один день, це навряд було співпадінням. Схоже, в мене зʼявився ворог. Хоча, чому зʼявився.... В мене завжди було багато невдоволених конкурентів. Все ж, я практично в кожній сфері ЗМІ зумів вийти в самий топ і тепер найбільші бізнеси та найкрутіші зірки хотіли співпрацювати саме зі мною, а не з кимось іншим.

І я свого нікому не віддам. Ким би не був цей конкурент, йому нічого не світить.

Я усміхнувся. 

Що ж, це навіть цікаво... Я люблю, коли мені цікаво. Однак тепер треба буде попрацювати ще більш уважно. 

Треба, щоб все пройшло за планом. Хай вороги трохи позляться, що в них знов нічого не вийшло. В мене дуже сильна команда, я довіряю кожному, разом ми точно впораємось і проведемо цю вечірку за вищим розрядом. 

Так, де там Льоха? Він — найнадійніший з моїх людей, тож все має бути добре. Треба викликати його...

***

— Викликали, босе? — Льоха саме пройшов до мого столу.

— Сідай, — я махнув в сторону крісла навпроти мене.

— Добре, — він сів на крісло і усміхнувся.

— Що там з вечіркою? Я зазирнув у смету і не бачу, щоб приготування йшли за планом. А тут ще ці відмови акторів... Що сталось? — я подивився на приятеля.

— Акторів, схоже, підкупили, — він насупився. — Я до останнього сподівався, що зможу повернути їх. Навіть зараз... Я ж тільки приїхав. Думав, що впораюсь, і що ви про цю прикрість навіть не встигнете дізнатись. 

— Якщо щось відбувається — кажи мені, — сказав я трохи мʼякше. — Можливо, я б сам зміг їх запевнити. 

— Вам теж треба відпочивати, хоч інколи. Тому я подумав, що маю впоратись сам. Тим паче, ви довірили мені цю вечірку, і я не хотів вас підвести. 

— Розберемось, — я зітхнув. — Що з усім іншим? 

— Окрім акторів? — перепитав він.

— Так, — я кивнув. — Як інші приготування? 

— Все дуже добре, — пожвавився Льоха. — Приміщення, обладнання, домовленість з рестораном щодо кухні та офіціантів, діджей, ведучий з інтерактивами і шоу-програмою, а ще — феєрверки та ті шари для закоханих... Все готове. 

— Шари для закоханих? — перепитав я.

— Ну вечірка ж на день всіх закоханих. Ведучий запропонував і конкурс на найкращу пару провести!

— О, цікаво, — я усміхнувся. — Ти як, будеш з парою? Ти, здається, колись з кимось зустрічався.

— Було таке, — Льоха зітхнув і відвів погляд. — Але ми розійшлись. 

— Воно і на краще, — сказав я. — Стосунки — це надто багато зобовʼязань і факторів стримування. Я, наприклад, не люблю, коли щось мене стримує. 

— Ну кожному своє, — задумливо сказав він. — Я кохав її. А вона просто обрала іншого. Багатого, з хорошою посадою...

— Стоп, а хіба ти сам не з посадою? Та й зарплатню я плачу тобі чи не найбільшу в компанії, — зауважив я.

— Так, і я вам дуже вдячний, — Льоха усміхнувся. — Але я, на відміну від того чувака, не магнат.

— О, — тільки й вимовив я.

— Але це нічого, — він зітхнув. — Думаю, рано чи пізно кожний отримає по заслугах.

— Це точно, — погодився я. — Хочеш, я йому репутацію підмочу? Просто трохи помстимося. Для мене це раз плюнути, ти ж знаєш.

— Та ні, не хочу, щоб ви постраждали потім через мене, — Льоха похитав головою. — І взагалі, я не збираюсь робити щось подібне. Але дякую за пропозицію. Приємно знати, що ви на моєму боці...

***

Коли в двері постукали, я якраз збирався піти за кавою, тож відчинив їх сам і побачив Юлю.

— Я хотіла сказати, що всіх обдзвонила, і більшість з них підтвердила свою присутність...

— Більшість? — перепитав я, прикриваючи за нею двері.

— З десяти зірок, що залишились, вісім точно прийдуть і ще двоє поки що не знають... — розгублено сказала вона.

— І що ти їм сказала?... — я буквально навис над Юлею, знов практично змусивши її притиснутись до стінки. — Коли почула, що вони «не знають»? 

Вона подивилась на мене якось перелякано, а потім несподівано подалась вперед і торкнулась своїми губами моїх. Її солодкий смак на моїх губах вимагав податись вперед і поглибити поцілунок, однак щойно я спробував це зробити, Юля відсторонилась.

— Завдання, — пояснила вона. — «Несподівано чмокнути в губи того, хто злиться». 

— Що за дивне завдання? — я насупився.

Виходило, Льоха знав, що я буду злитись... І вирішив прислати їй якесь там «позачергове завдання»? Думав, мені покращає?... 

— І це ти в мене питаєш? — прошепотіла Юля. — Ніби сам не є постійним членом клубу і не граєш в цю дивну гру довше, ніж я... 

ЮЛЯ

Сподіваюся, що Вадим не поцікавиться в того, хто там у клубі розсилає завдання, що саме випало мені. Бо я сама придумала це на ходу, просто щоб він не кричав на мене. Не люблю, коли на мене кричать.