Глава 4

- Так! Ти молодець! Сонечко, у тебе вийшло! - Віолетта, як божевільна, плескала в долоні, поки вони не почервоніли.

Мілана, натхненна любов'ю своєї матусі, знову й знову проходила від дивана, крісла або ніжки столу до мами, щоб одразу плюхнутися в теплі обійми. Вони обидві сяяли від щастя, окрилені успіхами і забувши про світ.

Саме тому не помічали Арсенія, що стояв у дверях. Він прийшов із черговими невтішними новинами, але зупинився на порозі, не в силах вимовити ні слова. Картина, що постала його очам, миттєво затопила серце чоловіка ніжністю. З теплою усмішкою він спостерігав за тим, що відбувається у вітальні Віолетти, і розумів, що кращого видовища для себе навіть уявити не міг. Вони були такими щирими, світлими та натхненними, його дівчинки.

Здригнувся. Досить мріяти. Це лише штучний інтелект і найнята для нього тимчасова мама.

Правда, як куб, з якого боку глянеш, той квадрат і побачиш. Охопити б усі боки. Але з одного боку це неможливо. Якщо лише фігура не прозора.

Він відчував ні з чим не порівнянне блаженство від споглядання взаємин Мілани і Віолетти, отримавши негласний доступ у їхнє життя.

Дівчина тоді так нічого і не сказала у відповідь на його одкровення про свої гріхи. Його ж шалено мучила весь цей час, як він вважав, зрада - обмін Творця на побутові блага. Немов скуштував плід із забороненого дерева, і був вигнаний із раю.

Замість відповіді вона чуттєво посміхнулася і попросила не зникати з їхнього життя. Сказала, що обидві вони потребують його неймовірно сильно і без нього ніяк не зможуть перемогти систему.

Авторів міста влаштувала його роль посередника і вони радісно делегували йому повноваження щодо підписання та ведення принципово нового для всіх договору з Віолеттою.

Усіх все влаштовувало і всі щасливі, але!.. На душі Арсенія все одно шкрябали кішки. Вони ж влаштували там лоток для своїх котячих потреб, і постійно підсовували як свої екскременти думки про чоловіка Віолетти.

Він зрозумів це відразу, і з собою наодинці не мало сенсу лукавити. Та й за минулі майже три тижні мав нагоду неодноразово переконатися. Але сказати це вголос не наважувався. Та й навіщо?

Так, він закохався у неї. Ймовірно, з першого її погляду, першої несміливої усмішки. Перших обіймів малюка.

Він вірив, що ставлення жінки до дитини найбільш яскраво характеризує її ставлення до інших. Як і спілкування сина з батьками багато про що скаже його майбутній дружині.

- Давно тут стоїш? - Чоловік стрепенувся, ніби виринаючи зі сну, здивовано подивився на Віолетту, що стояла перед ним.

Вона майже незмінно тримала на руках Мілану, що сяяла від маминого кохання. Обидві красуні дивилися на нього зацікавлено та вичікувально.

- Ти бачив? - губи Летти мимоволі розпливлися в ніжній посмішці, яка з'являлася щоразу, варто було зайти про дочку.

Дивно, але вона з перших днів сприйняла її так і не інакше. І ставилася до неї виключно як до рідної донечки.

- Як я міг пропустити такий запаморочливий успіх? - він усміхнувся одними лише губами, в глибині очей причаївся смуток. - Ви справжні першопрохідники!

Віолетта зрозуміла його стан, але причину уточнювати не стала. А він не став говорити їй, що таке поступове здобуття всіх навичок Мілана тільки зображує для правдоподібності розвитку. Насправді вміння прописані у вихідному коді та можуть бути включені за її бажанням у будь-який момент. Як і додаткові, не властиві звичайній людині функції. Про які людям знати не належало. Інакше... Сєня боявся собі навіть уявити, якими дослідами знітили б вчені ІТ-об'єкти, покажи вони свої реальні досягнення та успіхи.

- Сонечко, ти пограєш із твоїм новим сортером з великими фігурками? - ласкаво запитала вона, заглядаючи в не за віком мудрі очі малечі.

Дівчинка відразу насупилась. Неохоче кивнула і, відпущена мамою на підлогу, попрямувала до облаштованого ігрового простору в безпечній для неї частині кімнати.

Віолетта спокійно передала Арсенію новий перелік. У місті не було жодного магазину, заводу, фабрики, організації. Натомість дівчина щоранку передавала список необхідного та отримувала бажане вранці наступного дня.

Решту доставки здійснювали кілька об'єктів, які мали офіційні документи в тій частині світу, де мешкали люди. Вони приносили замовлення вночі, старанно залишаючись у тіні подій. Вранці мами виявляли покупки під дверима.

Для Віолетти таку послугу надавав Арсен. Він був радий її проханням і можливості перебувати поруч якнайдовше, відчуваючи, що з кожним днем прив'язується до них обох все сильніше.

Беручи з її рук черговий список, який, напевно, знову містить більше ігор, книг і речей для Мілани, ніж для самої Віолетти, чоловік кивнув. Вклав складений вчетверо листок до кишені, щоб пізніше передати кур'єрам.

- Новини знову не втішні? - зрозуміло уточнила Летта, прямуючи до кухні, щоб зробити йому каву.

- Кава, будь ласка, для Арсенія, - буденним тоном попросила дівчина. Кавоварка пирхнула ізапустила процес приготування.

Він із задоволенням спостерігав за тим, як швидко вона освоїлася у нових умовах. Йому було неймовірно приємно відчувати її турботу.