Мама для штучного інтелекту. Пролог

Ця книга має насправді мало спільного зі звичайним любовним романом або фантастикою. Та найголовніше: розповідаючи про технології майбутнього та щирі почуття, ставить на меті звернення до душі читача. Знову з важливими питаннями, на які вочевидь ніхто не має відповіді. Та може ви знайдете?..

- Де мій улю́блений компле́кт спі́дньої білизни́? - Ви́гукнула вона́ з ва́нної.

Чолові́к відве́рто засмія́вся.

- Зазвича́й це запита́ння ста́влю я, Коха́на.

Він з'яви́вся на порозі ва́нної в одни́х трусах-боксерах, демонстру́ючи сту́пінь збу́дження та гото́вність на ді́лі довести́ своє́ коха́ння.

Вона́ не відра́зу помі́тила чолові́ка. Збори́ за́вжди́ здава́лись їй на́дто висна́жливими та вимага́ли максима́льної зосере́дженості.

- Ох! Ти наляка́в мене́, - помі́тивши, обвела́ чолові́ка здиво́ваним по́глядом, відра́зу підпада́ючи під його́ грайли́вий інти́мний на́стрій.

- Ми не поба́чимося два дні, - обра́жено наду́вши губи́, призовно подви́гнув сте́гнами, одноча́сно притя́гуючи дружи́ну до себе́.

- Стабі́льність - во́рог яскра́вих вра́жень у лі́жку, - неохо́че запере́чила ді́вчи́на, заку́шуючи губи́ від хвиль передчуття́ бли́зькості, що проко́чуються по ті́лу.

Інстинкти́вно зігну́вшись, ді́вчи́на повтори́ла ви́гини тіла́ свого́ чолові́ка, ні́би стаючи́ з ним одни́м ці́лим, як і обіця́ла при реєстра́ції шлю́бу. Щопра́вда, тоді́ йшло́ся не ті́льки про секс.

Зара́з зосередитись на чому́сь і́ншому вже не вихо́дило.

- Ті́льки не тре́ба безглу́здих цита́т з журна́лів, - ліни́во пи́рхнув чолові́к, почина́ючи пові́льний та́не́ць при́страсті, захо́плюючи її́ все да́лі від збо́рів і все бли́жче до спа́льні. В оста́нній моме́нт він, здава́лося, переду́мав.

- Так уже́ було́, - заду́мливо промо́вив він і о́чі бли́снули аза́ртом.

Він підхопи́в дружи́ну під сідни́ці, буква́льно саджа́ючи на себе́ і прити́скуючи своє́ю ваго́ю до сті́ни. Вона́ одра́зу обви́ла його́ та́лію нога́ми.

- Я ж не чита́ю цю бульва́рщину, - задиха́ючись від емо́цій, ді́вчи́на впе́рто продо́вжувала слове́сну бата́лію, по́ки ті́ло вело́ вже зо́всім і́ншу би́тву.

- Ще гі́рше, - ла́гідно вкуси́в ши́ю за ву́хом, проклада́ючи дорі́жку з ледь відчу́тних, дражли́вих поцілу́нків, ки́даючи її́ в стан ейфорі́ї. - Ти їх пи́шеш...

Як ті́льки він міг жартува́ти в таки́й моме́нт? Ві́дповідь особи́сто її́ зара́з не ціка́вила. Запуска́ючи ру́ки в кучеря́ве воло́сся чолові́ка, з насоло́дою прити́снула його́ го́лову бли́жче. По́тім рі́зко відхили́ла наза́д, щоб одра́зу наки́нутися із при́страсними поцілу́нками.

- Чому́ ти не мо́жеш пої́хати зі мно́ю одра́зу? - задиха́ючись від при́страсті, що поглина́є, ви́дихнула вона́, не припиня́ючи блука́ти його́ ті́лом рука́ми, із задово́ленням вивча́ючи, щора́зу ні́би впе́рше.

- Ти ж зна́єш, я ма́ю заверши́ти спра́ви й за всіма́ прави́лами звільни́тися, - його́ по́дих зби́вся. Чолові́к із жартівли́вим обу́ренням грі́зно гля́нув на неї: - І взагалі́! Жі́нка, не відволіка́йте мене́ від проща́ння із дружи́ною.

Його́ рука́ потягла́ся до за́стібки її́ бюстга́льтера. І це було́ оста́ннє, що вона́ могла́ згада́ти із метушні́ дня збо́рів та від'ї́зду.