20:40

Ніхто не став сперечатися і з пропозицією порівняти склад крові Алекса та Вікторії за допомогою аналізатора. Це не дасть назву складової, що вислизає, але покаже відсоток ідентичності. Вони хоча б знатимуть, одну й ту саму речовину вводили вихованцям двох притулків чи різні. Крім того, буде зрозуміло, що дозволяло так довго зберігатись препарату в крові Алекса: подвійне дозування або інші можливі фактори.

Однак із забором крові вирішили почекати. Їм обом потрібен час для відновлення.

20:50

- Ти так і не сказав, чи були відмічені якось ремінці, - нагадала Віра братові своє запитання. - І ось ще яке питання. Я нарахувала їх шість. Значить, принцип веселки не стане в нагоді. Цей останній. І його незабаром треба замінити. Але на що? Ти вивів склад і зможеш його повторити? Чи десь була вказівка, що далі їх можна не носити? Чому тільки досі?

- Стривай, - зупинив потік питань Андрій. - Диво, що й на цей час удалося їх зберегти з того часу. Не забувай, що рівень технологій тоді дуже відрізнявся від нинішнього.

- Так, погоду за вікном не малювали, - засмучено буркнула дівчина.

Алекс замислився над відповіддю сестрі. Ретельно перебрав у пам'яті записи батьків. Переконався, що в них не було жодного слова про змінні ремінці для годинника. Вперше про них сказав йому батько в десять років. Потім він змінив деталь у п'ятнадцять - комплект чекав на нього в секретній кімнаті на видному місці. Жодних додаткових інструкцій не було. Про що він і повідомив вкрай уважну родичку.

21:00

Виконавець вирушив розбирати годинник Алекса у другій кімнаті.

Віра та Андрій помчали мити посуд. Щаслива дівчина ділилася планами щодо сніданку. А чоловік слухав і кивав із теплою усмішкою на обличчі.

Віка, дивлячись їм услід, зрозуміло посміхнулася.

Вони з Алексом залишилися в кімнаті самі. Сил допомогти друзям ще не було. А заважати і ставати тягарем категорично не хотілося.

21:10

- Алексе, як ти? - Прошепотіла Вікторія, поправивши плед.

Вони так і сиділи, притулившись один до одного.

- Вже майже гаразд.

- Думаєш, батько зможе знайти щось у твоєму годиннику?

Чоловік байдуже знизав плечима. Порожній погляд був спрямований в одну точку, десь крізь реальні предмети.

- Я розбирав їхній механізм і нічого не побачив там. Але ж це не показник. Може він і знайде.

- Що тебе засмучує? Поговори зі мною.

Алекс уперто підібгав губи. Як він міг пояснити всю гаму почуттів, що вирують у ньому?

21:20

- З лабораторії щойно вийшла моя сестра, - неживо простягнув учений через нетривалий час. - Її обіймає чоловік, який назвався батьком їхньої доньки і запевняє всіх у любові до неї.

- Схоже, що він не бреше, - заступилася за лікаря Вікторія.

Вона відсіла подалі на дивані, щоб краще бачити дорогоцінного співрозмовника.

- Можливо. Але я не про це. Хоча загальну картину це також доповнює болісно. Вони повернуться. Ми будемо дивитися їм у вічі. Продовжувати говорити, як нічого не було. Вони будуть щиро і щосили допомагати шукати рішення для мене. Потім ми знову будемо тягнути час, відкладаючи експеримент. Але, Віка, - він вперше подивився їй прямо в очі, дівчина відсахнулася в жаху від розпачу, що плескався там. - Ми нічого не можемо вигадати. І це не може тривати вічно... Ми могли б зараз сидіти з тобою в нормальній лабораторії, моя сестра жила б нормальним життям з цим лікарем. У вихідні ми збиралися б у батьків на сімейні обіди. Потім відвідували твого батька...

Вікторія впевнено похитала головою.

- Зупинись, Алексе. Це шлях у нікуди. Якби не ця реальність, жодного "ми" не було б зовсім. Ми не стали б тими, ким є тепер...

21:30

Алекс дивився на кохану. Те, що вона говорила, звучало слушно, заважаючи рефлексувати.

Вони дійсно могли ніколи не зустрітися, не склади хтось їхнього життя саме так.

Більше того, саме цей факт змушував Вікторію заздрити Вірі. Адже вона продовжувала жити звичайним життям живої людини. Так, складною, але живою. Їхні стосунки з Андрієм спочатку були... Якими? Справжніми? Навряд чи. Враховуючи спосіб зачаття.

А лікар так і не сказав, навіщо йому знадобилося вдаватися до такого методу запліднення. Адже в нижчому класі не потрібен дозвіл на тиражування особин. Вони або безплідні завдяки системі, або розмножувалися як кролики.

21:40

Пара, що повернулася, сяяла, як начищена монета.

Серце Алекса боляче стислося від думки, що доведеться пережити сестрі, якщо він не зможе знайти рішення. Навряд чи і після цього вона зможе швидко прийти до тями і знову посміхатися. Ось так ясно та відкрито, як зараз.

Виконавець, почувши, що всі знову у зборі, буквально вплив у кімнату із загадковою усмішкою на вустах. На голові у нього красувалися окуляри. У руках збільшувальне скло і коробочка з деталями, на які швидко перетворився годинник Алекса.