09:50

Двері, що відчинялися, ледь чутно рипнули. Виконавець невдоволено скривився. Звук різав слух. Однак він навмисно не усував цей дефект.

У кімнаті Алекса та Вікторії, справді, не було камер. Він переконався у цьому особисто. Але вони були в коридорі, що веде до неї та інших кімнат. А стукати йому категорично заборонялося за інструкцією. Крім того, потім він мав доповідати про те, в якому стані та за якими заняттями застав учених.

Доповіді він, зрозуміло, давав неправдиві. Ну а про свою появу вирішив повідомляти неприємним скрипом двері.

І дуже добре, що так. Тому що перед ним стояв здивований Алекс з Вікторією на руках, замотаною в один банний рушник.

Виконавець ніяково прокашлявся.

- Я з радістю зайшов би пізніше, але... - почав виправдовуватися.

– Це не те, що ви подумали! - Одночасно з ним вигукнув Алекс.

Вікторія переводила розгублений погляд з одного чоловіка на іншого, не в змозі щось зробити.

- Так, незручна вийшла ситуація, - гість почухав потилицю. - Боюся, що маю проводити вас до кабінету. Вони готові оголосити вам про своє рішення.

Алекс застиг, наче статуя.

Вони зуміли забутися ненадовго. Встигли зіграти в живих людей та насолодитися ілюзією свободи. Будували деякі плани, на щось сподівалися. Але в одну мить все це звалилося. Щойно.

Страх і хвилювання наполегливо спробували полонити свідомість.

Алекс дбайливо поставив безцінну ношу на підлогу, зосередившись на головному. У нього виникла непорушна мотивація. Він має вижити. Разом з нею. Чудово, якщо вдасться врятувати Віру. І Виконавця, чого там. Це старий думає, що відповідає за них. Насправді це Алекс відповідає за всіх. Так він вважав за право найбільш здорового чоловіка в цій дивній компанії.

Вікторія не відпускала його руку, як рятівну. Шукаючи в ньому порятунку, цим рятувала його, надаючи впевненості та сили.

- Дам вам трохи часу, - Виконавець тактовно зачинив за собою двері.

Опинившись зовні, сумно посміхнувся своїм спогадам. Адже й він колись був на місці молодого біоінженера. Поки в нього все не відібрали ті, на кого доводилося працювати довгі роки. Тепер він зможе поквитатися з ними. Аби все правильно розрахувати, і не нашкодити своїми діями тим, заради кого став службовцем системи...

Кабінет зустрів молодих людей у розпатланих почуттях дуже прохолодно. Сьогодні два стільці центром призначалися їм. Віру чомусь привели пізніше, залишивши стояти у дверях.

Таємнича темрява в поглибленні кімнати деякий час була порожня.

Алекс нервово посміхнувся. Але як вони все-таки передбачувані, ці генії з манією величі! Примушують понервувати в очікуванні їх безцінних персон, переконавшись, що з нервозом тривалого очікування наймані благополучно впоралися. Керувати людьми як двома, так і мільйонами, куди простіше, змусивши їх керуватися емоціями, а не логікою.

Цей спосіб маніпуляції неодноразово описував у працях і професор мовознавства, лінгвіст, філософ, громадський діяч, політичний аналітик і мислитель Ноам Хомський. На жаль, нинішні жителі планети не застануть вже ні його самого, ні книжок. Адже він так чудово описав весь арсенал моторошних методів управління масами.

Батьки зберегли для юного Алекса в одній із секретних кімнат кілька неймовірних книг на цю тему. Їх було небагато, тому запам'ятовувалась і зачитувалася до дірок кожна. Він не мав моря інформації, що дублюється різними авторами заради особистої вигоди. І в цьому була його слабкість, та й його сила. Пізніше юнакові довелося самому шукати джерела розширення цієї сфери знань.

Цим же пекельним геніям вдалося настільки добре вивчити біологію, нейробіологію та прикладну психологію, що створювана ними система отримала у своє розпорядження безцінні передові знання про людину в галузі як фізіології, так і психіки. Вони дізналися правдами і неправдами про звичайну людину більше, ніж вона сама здатна про себе знати.

З похвальною в іншій ситуації запопадливістю вони ретельно досліджували різні моделі та компіляції методів управління, відкидаючи не підходящі варіанти один за одним.

У результаті віру підмінили безліччю релігій, змусивши їх нескінченно з піною біля рота доводити, хто переважно прав. Остаточно забувши, що за такої прекрасної бійки, хай і в ім'я добра, жоден з тих, що б'ються, будь він навіть янголом, не буде пущений Петром у горезвісні ворота раю. Ця схема погано спрацювала. Релігії швидше розносили піддослідних мурах у непідконтрольні далечині. Куди краще впоралося абсолютне скасування всіх релігій, і основною стала її відсутність.

Однак так людство безстрашне. Кого тепер боятися? Перед ким тремтіти? І на допомогу приходить активне впровадження спершу моди на посередність із подальшою деградацією. Чітке виставлення недосяжних рамок, щоб нижчі шари, якщо раптом ще хтось бажатиме, не зуміли дістатись вищих верств. Потім навіяти провину за цей їхній стан їм самим. Це ж вони невдахи.

Тепер залишається лише підживити емоції, зробивши їх основними та відсунувши логіку на останній план. А якщо хтось вирішить вискочити, спрацює мода на посередність. Сміливця, що відкрив рота, задавлять. Щоб не вирізнявся.

Якщо таких стане багато, у хід піде тактика відволікання уваги та відстрочення виконання обіцянок.
Якщо вже зовсім на барикади полізуть, то барикаду треба очолити, а потім відвести в інший бік, зробивши помилкової важливості проблеми і тут же їх вирішивши. Ось уже й герої перед народом.