2050

Хлопець не знаходив у собі сил вибачитись і відвернутися.

Він усе стояв і дивився невідривно на дівчину, що тільки-но почала формуватися, перед собою. Вона була гола. Просто стояла посеред його кімнати, коли він увійшов. Не роблячи спроб одягнутися чи прикрити наготу іншим способом.

Змигнув, відганяючи наче. Навіщось повернувся до дверей. Машинально провернув ключ у замку. Не повертався до неї, зволікав.

- Раптом хтось увійде, а ти одягнутися не встигла, - чомусь пояснив, і сам від своєї брехні зніяковів.

Він чогось чекав від неї. Вона гарна. Принаймні, красивіша за інших дівчаток у притулку. Іноді він це помічав. Але вже добре розумів, що майбутнього в нього, мабуть, немає. І навряд чи його мають інші вихованці. Тому знаків уваги не виявляв. Тільки ще зосередженіше навчався.

З легкістю міг пояснити посекундно всі процеси, що відбуваються в його організмі. У кількох батьківських книжках це називали гарним словом бажання. У книгах наукових – основний інстинкт. Але в жодному з цих джерел самка не приходила до самця повністю голою із цілком однозначною пропозицією себе.

- А якби увійшов не я? - Уточнив Алекс, повільно повертаючись до неї обличчям.

- Я зрозуміла б по звуку кроків.

Ось так просто взяла і зізналася, що звук його кроків так добре знайомий.

Що з цим зізнанням робити, він гадки не мав. Просто підійшов трохи ближче, уважно вдивляючись у її обличчя. Не приховуючи й зацікавленого погляду, що блукає тілом.

До неї хотілося торкнутися. Обмацати, вивчити. Тим більше, що йому це щойно дозволили. Але чомусь не поспішав.

Дівча відкрито подивилася йому в очі і чесно пояснила:

- Днями нас чіпірують. Завідувачка вчора все цілком зрозуміло пояснила. А ми тут усі не зовсім ідіоти. Втім, ти звичайно, найрозумніший із нас. Але я розумію, що, можливо, сьогодні мій останній день живої людини. Якщо потім, після процедури, я виживу, мною керуватиме хтось, кого навіть не знаю. Мені, напевно, вказуватимуть, коли і що їсти, пити, читати, вчити, куди йти і що робити. Коли і головне, з ким спати. Хочу зіпсувати їм насолоду. Якщо вони все одно отримають мене, то нехай уже зіпсованою. Бракованою для них.

Алекс відсахнувся. Так страшно розписала вона їхні перспективи, які він знав навіть краще за неї. Але вголос звучало набагато жахливіше.

- Я хочу просто, щоб "зіпсував" мене той, кого я оберу сама, - тихо зізналася і підійшла на крок ближче. - Не бійся, я нічого не чекаю натомість. Мене не треба навіть кохати. І тим більше жаліти. Я так вирішила.

Ще крок у його бік. Алекс не ворухнувся, як заворожений дивлячись у наповнені сльозами очі такої сміливої та безрозсудної дівчинки.

Вона простягла долоню вперед. На мить затрималася. Потім рішуче опустила руку на його штани, що миттєво стали тісними в паху.

- Я навіть знаю, що ти мені не відмовиш. З суто дослідницького інтересу.

Наблизила до нього обличчя. Невміло мазнула губами по щільно стиснутих устах хлопчика.

Він розгублено зітхнув. Простягнув руку, щоб виставити її між ними. Але натомість щільніше притис до себе непрохану гостю.

Інстинкти, гормони, співчуття до неї, жалість до себе і страх перед невизначеністю, юнацький максималізм і бунтарський дух, ще не витравлені системою до кінця, сплелися їхніми язиками в спочатку невмілому, дедалі впевненішому й жадібному поцілунку.

Він усе ще був одягнений, а вона тремтіла від холоду. Мабуть, давно чекала на нього роздягненою. Голою та смиренною. Яка сильна та смілива!

Алекс захоплено зазирнув у її затуманені серпанком не зовсім усвідомленого бажання ока.

Рвучко обійняв у бажанні підтримати і втішити, хоч і сам страшенно боявся майбутньої процедури. Нехай навіть батьки зуміли підготувати його до неї, давши чіткі інструкції у наступні дні народження.

Намагаючись не наступити на її босі ступні, спробував поставити ногу трохи далі, але затнувся. Похитнувшись, завалився на ліжко, тягнучи її за собою.

Його персональна Єва зуміла розбудити в ньому чоловіка без чаклунських частування, зілля та чарів.

Відкрито даруючи себе добре знайомому з дитинства хлопцеві, жадібно вбирала кожною клітиною свідомості те, що відбувалося з ними. Наче намагалася насититися на все життя. Яке могло закінчитися вже завтра чи продовжитись на довгі десятиліття.

Щоб не привертати до його кімнати непотрібної уваги, що загрожує великими та передчасними проблемами, в моменти найяскравіших емоцій кусала його за плече чи шию, втикалася носом у подушку, ділячись з нею, як найближчою подругою, пережитим. Виплескуючи в ці крики, що заглушуються, весь накопичений біль, чуттєвість і щойно пізнану пристрасть.

І якщо в перший, скомканий невмілістю обох, раз вони квапливо обмацували один одного, ніби ніколи раніше не бачили інших людей, то до середини ночі між ними справді вирував негасимий вогонь майже зрілої пристрасті.

Його Єва, як виявилось, притягла з собою контрабандою невідомо звідки взяту книжку з мальовничими ілюстраціями. Яку вони старанно і з задоволенням, що не приховується, жадібно втілювали в життя.