05:30

Алекс розраховував, вставши раніше, з новими силами взятися за роботу. Зробити це виявилося трохи важче, ніж припускав, оскільки ніяк не вдавалося умовити себе вибратися із солодких сонних обіймів Вікторії.

Добре, що йому вчора не довелося роздягати її, укладаючи в ліжко. Інакше він міг би очікувати тайфун справедливого обурення дівчини, що розчервонілася від незручності ситуації.

Промучившись сумнівами ще добрих півгодини, вчений нарешті змусив себе встати з ліжка, зробити рутинну ранкову гігієну, намагаючись не випускати з уваги блондинку, що розкинулася на ліжку. Цікаво, як довго вона проспить? Як вплине на її організм цей напій? Чи зможе вона сьогодні мислити адекватно?

Ретельно обполіскуючи обличчя після гоління, він задумливо вдивився у свій відбиток. Як швидко виявилася втома і пережиті потрясіння останнього часу, прокресливши неглибокі лінії зморшок на обличчі. Очі також змінилися. Стали наче глибше. А може, йому все це тільки здається.

Упокорюючись із собою оновленим, промокнув обличчя та руки рушником, педантично розклав по місцях предмети гігієни і попрямував до кімнати.

Вікторія все ще солодко спала. Зараз справді спала. Він прислухався до розміреного дихання. Яким чудовим звуком воно йому здалося! Дивну все ж таки владу має над людиною почуття...

Усміхнувшись своїм роздумам, Алекс зручніше влаштувався в кріслі, обравши товсту папку з ще не вивченими відомостями.

Сухим викладом фактів та подій рясніли десятки неживих сторінок. Адже він, по суті, тримав у своїх руках чиєсь життя.

Так його пробрало від цього усвідомлення, що він фізично здригнувся. Папери мало не зісковзнули з колін. Він стрімко підхопив їх, щоб не розбудити свою сплячу красуню.

Алекс жахнувся своїм відчуттям зараз. На плечі тиснув тягар відповідальності, яку поклали йому інші люди. Але що вони відчувають самі? Весь цей час він думав про те, як багато влади над чужими долями взяли без попиту. І тільки тепер запитав: як сильно тисне на них відповідальність, пропорційна впливу? Адже вони – теж живі люди. Їм не може бути абсолютно байдуже. Чимось вони керуються, приймаючи божевільні, з його погляду, рішення.

Змусив себе повернутися до читання. Сумніви про вину ворога - неминучий шлях до поразки. А ці творці системи - все ж таки вороги. Як би багато позитивних рис не мала створена ними модель світоустрою, вони не мали права так коригувати психіку живих людей, знищувати інших, які не знадобилися їм, і створювати подібних до живих, що володіють у тому числі всіма рідинами і властивостями, що і люди. Їхня протиприродна наука настільки зробила крок вперед, що деякі нюанси просто не вкладалися в голові навіть такого вченого, як Алекс. Однак цей розгонистий крок науки... Куди він приведе зрештою? Чиїм інтересам та цілям він служить? Чи може все, зроблене творцями, мати виправдання, не притягнуте за вуха?

Потрапивши в черговий глухий кут вигадок, чоловік вкотре перечитав нерозбірливо написане речення. Думки його вислизали далеко від сухих фактів.

На момент, коли він, позіхаючи від одноманітності інформації, дочитував останню не прочитану вчора сторінку, прокинулася Вікторія.

Солодко потяглася, ніжно під проникаючими в кімнату променями сонця. У Алекса загуло в грудях і стиснулося серце.

Чи може бути так, що якби вони жили у звичайному світі, і познайомилися зовсім, як його батьки одного разу, то пройшли б повз, не зацікавившись один одним? Що якщо відсутність різноманітності грає з ними злий жарт?

- Ти не спиш, - здивовано простягла охриплим від сну голосом Віка, попередньо обмацавши рукою частину ліжка, що спорожніла без нього.

- Не сплю, - констатував Алекс, придивившись до неї.

Будь-яке почуття має хімічну основу. Якщо розкласти його відчуття на хімічні елементи, йому все ще хотітиметься обійняти її прямо зараз?

- Що змусило тебе встати раніше за мене?

Віка піднялася, сором'язливим жестом спробувала пригладити скуйовджене волосся. Чим тільки ще більше скуйовдила їх.

- Ну, я не пив учора так багато, як ти, - добродушно посміхнувся Алекс, відкладаючи документи. - І тому пам'ятаю, що, мабуть, сьогодні ми з тобою отримаємо відповідь замовників на виставлені тобою вимоги.

Віка засоромлено опустила голову.

– Все гаразд, – відкрито посміхнувся чоловік. - Зате ти міцно та солодко спала. Як ти почуваєшся зараз?

Неприхована турбота в голосі змусила Віку поглянути на співрозмовника. Страдницьку гримасу змінила посмішка у відповідь.

- Начебто мені роками не давали пити.

- Щось болить?

- Відключи дослідника, - хмикнула дівчина, прямуючи до графина з водою. - Я в порядку. Але повторювати такий досвід не хочу. Це було солодко, смачно, запаморочливо, трохи нудотно і зовсім не цікаво.

- Добре. Тоді я спокійний.

Алекс вирушив набирати їй ванну, сподіваючись цим допомогти остаточно прийти до тями. Приємно вражена його турботою, вона завмерла посеред кімнати зі склянкою в руці, так і не донесеною до рота.

З ванної крізь шум води долинув голос чоловіка.

- Якщо тобі цікаво, то я не знайшов нічого цікавого  в її історії. Крім того, що ми вже знайшли вчора.