22:20

Їм обом, як і раніше, здавалося, що саме завтра відбудеться все найважливіше. Навіть тоді, коли стрілки годинника мчали опівночі, а вони дійшли ще тільки до середини настільки ретельного життєпису Віри, ніби хтось вів її особистий щоденник з пелюшок.

Цей факт частково був відповіддю на раніше поставлене Вікторією питання. Навряд чи творцям спало на думку так старанно стежити за кожним мешканцем нижчого класу. Нехай навіть вони це робили не особисто. Але цілком очевидно, що її кандидатуру, як і їх самих, до експерименту готували заздалегідь. Навіть вік усіх трьох збігався аж до дня народження. Начебто тримали як запасний варіант, "План Б". На випадок, якщо ідея з чіпами в 15 років, чіпами від народження та штучним інтелектом вичерпає себе, так і не давши бажаного результату.

Цікаво, що обговорюючи водночас безліч аспектів, обидва вчених дійшли висновку: всі три категорії сучасних жителів планети, крім нижчого класу, що доживає, були виготовлені лімітовано.
Іншим, не менш цікавим фактом, була відсутність будь-якої інформації про батьків Віри. При такому копіткому, майже похвилинному викладі її існування, навряд чи цей момент був упущений ненароком. Батько з'являвся у п'ять років. Просто з нізвідки. Ось його немає – і ось він є. Відомостей про неї майже немає і після. Такий собі Містер Ікс.

- Може, тому що нас цікавить її постать, а не оточуючі? - міркував вголос Алекс, який так і не зумів сп'яніти.

Вони скуштували по одному ковтку кілька напоїв. І жоден не припав йому до душі: то в ніс ударить бульбашками, то нутрощі різко обпалить, то надто кислий чи солоний. Щоразу він з неприязню вирушав ретельно прополіскувати рота.

Вікторія б посміялася з цього, якби не те, що сама ледь не задихнулася, наївно зробивши великий ковток коньяку, а потім глибокий вдих. Алекс не знав, чим їй допомогти. Бігав навкруги, метушився, вмивав.

Дійшли висновку, що і в цьому творцям варто сказати спасибі. Навіщо все це людині, якщо не тільки не смачно, а ще й небезпечно?

Проте випробуваний насамкінець лікер, від якого Алекс відвернувся через нудотність, дуже порадував Вікторію. Вирішивши, що це можливо, помилка, і в бар затесався сік, виготовлений за незвичним рецептом, вона потягувала його через знайдену соломку. З явним задоволенням наполовину спустошивши пляшку, з подивом виявила, що літери стрункими рядами затанцювали кан-кан. Дурникувато хихикнула над своїм же порівнянням. Потяглася до добавки.

Алекс, який з цікавістю і якимось новим почуттям спостерігав за нею, на той момент сховав пляшку подалі. Хто знає, що з нею станеться далі від цього соку, якщо вже зараз вона вся почервоніла, хихикає сама з собою, знімаючи кросівки та шкарпетки, закочуючи штани і розстібаючи блузку від духоти, що раптом утворилася в кімнаті.

Вигляд, що відкривався, йому однозначно подобався. Однак чоловік серйозно побоювався за її здоров'я.

Вікторія ображено надула губи, не знайшовши шукану рідину і вірно вирішивши, що її сховав Алекс, і нарешті вирішила відповісти на запитання, яке він уже встиг забути.

- Ось тому ми й працюватимемо удвох. Ти забуваєш, що я все-таки... гик... генетик! Мені потрібний і її родовід теж.

Алекс хмикнув, дивлячись на її повчально піднятий вгору вказівний пальчик.

- Мабуть, наймачі вважають інакше.

Просто знизав плечима.

- Нехай думають, що хочуть! - Невдоволено буркнула Віка, знову ікаючи.

Похитуючись, попрямувала до графіна з водою.

- Але мені справді потрібна ця інформація.

- Мене цікавить інше, - задумливо промимрив Алекс, перебираючи папери у пошуках необхідної. - І думаю, що тебе, як генетика, - хмикнув, оглянувши розпатлану дівчину перед собою, що жадібно п'є другу склянку води, - це теж зацікавить.

Вона пробурмотіла щось не дуже зрозуміле, майже не відриваючись від склянки.

- Відсутня інформація не тільки про батька Віри, а й про батька дитини самої Віри. Адже її здатність виношувати і народжувати вказана в числі вирішальних факторів при виборі для експерименту.

Кинувши марні спроби знайти шукане, Алекс недбало відсунув папери, повністю зосередившись на картині, що відкрилася перед ним.

Все ще хитаючись, Вікторія прямувала до нього, задумливо звівши брови на переніссі. Мабуть, збиралася допомогти йому.

Алекс чомусь радісно посміхнувся, глянув на годинник і свиснув, виявивши, що година дуже пізня.

Саме в цей момент втомлена і захмеліла блондинка буквально впала йому на руки, заснувши на ходу.

Він встиг підхопити її. Не дуже впевнено, втім, але дуже надійно тримаючи в руках безцінну ношу, обережно просувався в бік ліжка, минаючи нескінченні стоси документів, розкладені на підлозі.