Глава 5 "перша пригода Саллі"

Саллі не могла вимовити ні слова. Неначе вона забула тільки що все, те що хотіла сказати, і навіть сам сон.

Саллі нічого не сказавши знову гірко заплакала не розуміючи що з нею і чому вона нічого не може згадати знову це здавалося травмувало ще більше, що не так з цим цирком?!

Помні тим часом крепше обняла Саллі і розгублено двиталсь на відкриті двері вона надіялась що хтось із інших теж почув її плач і прийде Помні на допомогу тому що та не знає що зробити, Помні було шкода Саллі але вона не вміла підтримувати тільки дорослих людей, вона не знає як дітям пояснити що сни не реальні і тому глибоко видехнувши вона все-таки спробувала це зробити.

"-Саллі послухай, я розумію що можливо тобі приснилося щось жахливе, але тут ти в безпеці. Кейн хоч і дивний нпс але його архетип захищати циркачів і дивитися щоб ми не зійшли з розому, тому не потрібно хвилюватися сильно іза дурного сну, я обіцяю що все буде добре і я і інші будуть поруч."-Слова Помні звучали тихо і невпевнено але це було каплею свіжого повітря для Саллі, цього їй було достатньо щоб зрештою заспокіятись, обіцянка про те що всі будуть поруч дала Саллі надію і довіру, Саллі сама відірвавшись від Помні витерла мокре обличчя руками і глянула знову на Помні самими невинними і болісними очима в житті які тільки бували у дитини.

"-Справді?...ти обіцяєш?"-слова Саллі звучали для Помні настільки болючими що вона відчула наче в її горлі не просто камінь в проволка з шипами намагалась на горло але довго мовчати не можна і тому Помні хрипло промовила

"-Я...обіцяю."

Саллі почувши повторну обіцянку заспокіялась повністю, тепер їй було не так страшно коли в кімнаті був ще хтось крім неї однієї здавалося тепер небезпека до неї не добереться...але вона навіть не пам'ятає хто був цією небезпекою.

Та лягла назад в своє ліжко в Помні накрила її знову і сіла на той самий стілець де сидів Кінгер, вона очікувала поки Саллі засне

Саллі не відводячи погляду від Помні до останнього поки не закрила очі і повільно не провалилась в сон...

Ранок здавалося настав швидко, тиха циркова музика заставила прокинутися Саллі і повільно підтягнутися на ліжку сонно протираючи очі, на цей раз поганого сну не було і Саллі здавалося вже забула про цей жах, вона встала і надівши на ноги маленькі рожеві пухнасті тапочки які уже стояли біля ліжка, вийшла з кімнати ідучи по коридорам і роздивлюючись двері кімнати "дорослих" учасників цирку і їхні намальована зовнішність на табличках на дверях, показуючи де чия кімната, так ідучи вона бачила на двері малюнок Помні...потім Рагати, Генгл і...Саллі зупинилась побачивши досить трохи старі двері із брудною золотою ручкою, на портреті була шахова чорна фігура схожа на Кінгера але була трохи іншої форми і в червоній мантії, але саме дивне було те що її зображення було перекреслене червоним маркером.

*Невже це та Королева про яку говорив Кінгер?*

Подумала про себе Саллі дивлячись на ці двері ще пару секунд згадуючи слів Кінгера про абстрагування,але вона все-таки розвернулась і повільно пішла уже тепер не дивлячись на двері тому що далі були також з перекреслиними персонажами якіх маленька Саллі не знала і тому дивилась просто прямо.

Вийдячи в великий простір з підлогою у вигляді шахмотної доски і великими кольоровими декораціями Саллі шла вперед, роздивлюючись все сама і з цікавістю, це місце було велике і цікаве раптом Саллі побачила якійсь батут, Саллі звісно захотіла на ньому пострибати поки інші здавалося ще спали.

Саллі повільно залізла на широкий кольоровий батут із везерунками ніг, рук, та стрілок, Саллі почала повільно і акуратно стрибати на ньому, спочатку її це злегка хвилювало а потім вона увійшла в роль і Саллі стало весело, з кожним стрибком вона була все вище і вище наче сам батут піднімав Саллі вище і без її старань, вона почала робити різні трюки повторюючи за малюнками на батуті, наступаючи ногами на намальовані ступні а на руки приземлилась звісно долонями як і потрібно робити, так Саллі граючи і стрибаючи не помітела що пригає надто довго і високо, Саллі радісно сміялась не звертаючи уваги на те що їх може почути Кейн або хтось інший, і з черговим високим стрибком вона здавалося була наче в космосі без гравітації, завмерши на пару секунд майже діставши ручкою до стелі цирку

Раптом в її голову наче щось стрельнуло різко перед її очима знову з'явилась якась жахлива картина, те як вона лежить на холодній землі десь глибоко і мутно іза сліз на очах, руки брудні як і все тіло, дуже...дуже темно та страшно.

Ця жахлива картина яку не до кінця розуміла Саллі завісла в голові забувши все інше, її тіло завмерло, а очі в жаху розширилися разом і із цією картинкою в голові вона почала падати назад на батут і це вже було не весело, їй було страшно.

Але Саллі нічого не могла зробити вона не рухалась відчуваючи як тремтить її тіло в польоті а паніка знову настягає іза цієї смутної картини але її обірвав удар який вона відчула але без болю, її тіло вдарилося спиною об батут і раптом замість того щоб полетіти назад у верх вона полетіла в бік іза того що приземлилась майже на самий край, Саллі відірвавшись від жахливої картини повертаючись в реальність ахнула і закрила обличчя руками від страху очікуючи що ось ось вдариться об стіну, хоч вона знала що боляче не має бути тому що в цирку як вже говорив їй Кейн якось не можливо відчути болю в цирку чи померти, цирк для всіх віків! Але страх не побороти...

Раптом уже коли залишалося пару сантиметрів до удару об стіну хтось ловить Саллі за ногу і вона замість того щоб вдаритися просто повісла догори ногами злегка хитаючись.

"-Ти що робиш малеча? Летіти треба у верх а не в стіну, поганий з тебе пілот"

Цей голос...Саллі знала, вона відкрила очі і як і очікувалося її за ногу тримав Джакс з спокійним і трохи сонним обличчям явно не розуміючи що тут робиться і чому Саллі летіла в стіну але кинувши погляд на батут він здавалося все зрозумів і зухваливо усміхнувся Джакс перевернув Саллі поклавши її на землю поки та була з обличчям наче пройшла війну.