Глава 4 "цікава історія Кінгера"

"-ну тоді слухай...Саллі ти знаєш що я перший персонаж який приєднався до цього цирку? я найстаріше з усіх і так багато побачив що мене інші не сприймають в серьоз...але я не був завжди таким тому що раніше у мене була вона...моє кохання"

Саллі здивовано підняла брови

"-кохання?...у тебе було кохання тут?"

Кінгер кивнув ласкаво прижмурив очі

"-так, її звали Королева...вона була наче створена для мене ми були дуже схожі вона була чорною шахматною фігорою королеви така красива в червоній мантії і така позитивна...вона постійно розповідала мені про комах і чесно кажучи раніше я ненавидив комах але завдяки їй я полюбив їх як і вона..."

Саллі була здивована і захоплена 

"Справді?! Це...круто, але де вона зараз? Я її не бачила тут"

Кінгер замовк на пару секунд його погляд став сумніше і він відвів погляд в бік

"-боюся тобі ще рано розповідати що з нею сталося, не хотілося б мені щоб це вдарило по твоїй психіці а то будеш як я ха ха..." Він знову замовк не знаючи як продовжити і тяжко зітхнув

"-ну гаразд думаю чим раніше ти дізнаєшся чим краще, гірка правда краще солодкої брехні...ти знаєш що тут померти не можна чи відчути біль так? Але є одна проблема...тут можна зійти з розому і як це всі називають «абстрагуватися» це коли ти не витримуєш тут все і стаєш глючним монстрем і якщо ти таким станеш дороги назад немає...так і сталося з моїм коханням всього життя, я не розумію, як так вийшло бо її усмішка сяяла яскравіше всіх але схоже я щось не до кінця знав про що і шкодую що не був такий уважний раніше...можливо якби ми поговорили цього б не настало але тепер...минуле не зміниш"

Саллі замовкла вона була вражена і відчула жаль до Кінгера хоч вона не до кінця розуміла як це загубити того хто дорогий але розуміла що це дуже боляче

"- оу...тепер я зрозуміла...вибач Кінгер що спитала і...стій доречі! Ти дуже змінився це трохи дивно"

Кінгер ніжно усміхнувся від слів Саллі та тихо захохотів 

"-ти хочеш сказати що я себе не поводжу дивно? Так ти права, діло в тому що чомусь справжній я стаю в темноті а діло в тому що на цей момент коли моя Королева абстрагувалася...вона не була агресивною як інші, це було в моїй фортеці з подушок, я стояв там і дивився на нову її коли вона стала монстерм прямо перед мною, я потягнув до неї руку і здавалося вона нахелилась до неї...вона не була зла на мене, вона була ніжна ніби це сталося випадково в її очах хоч вже і не справжніх я бачив великий жаль, від цього мені стало сумно і мені тому що я розумів що Кейн кине її в яму для абстрагованих"

Кінгер глянув на Саллі дивлячись її шоковане і трохи нажахане обличчя, не кожен день хтось говорить таку новину а для 8 річної Саллі це було відкриттям Америки було легко здогадатися чому всі так хотіли сховати цю інформацію від Саллі але тепер вже було пізно і Саллі знала гірку правду про цей цифровий світ. Кінгер повільно встав з стільчика та поклав його на місце він підійшов до дверей кімнати взявся за ручку але зупинився обернувшись на Саллі моргаючи пару разів очима він тихо промовив

"-надобраніч Саллі, якщо будуть страшні сни не бійся плакати бо плач це сильна емоція яка наштовхує тебе вперед"

З цими словами він повільно вийшов з кімнати закриваючи двері за собою і залишаючи Саллі одну в спокою...

Саллі тим часом лежала і не рухалась вона обдумувала всі ці дії і уявляла їх в голові

"-як це жахливо" промовила тихо вона повертаючись на інший бік до стіни та закриваючи очі намагаючись заснути із легким страхом але вона все-таки змогла заснути.

Але ось...на не щастя їй приснився не дуже хороший сон, а точніше знову про її минуле Саллі приснилося продовження, що вона сидить за столом, вона дивилась в тарілку з їжею і тихо неохоче тикала вилкою в неї поки вона не почула ніжний голос

"-хей Саллі чому не їси котику?" Саллі підняла голову почувши ці слова і побачила перед собою жіночу фігуру яка седіла навпроти за столом але нажаль її обличчя було розмите вона не бачила обличчя цієї жінки але по голосу можна було зрозуміти що це мама. Мама Саллі не почувши відповідь від Саллі нахелила голову на бік ніби в нерозумінні і повернулась голову до іншої фігури це був чоловік в синьому костюмі і з газетою в руках який також сидів за столом та повільно їв

"-дорогий Саллі останнім часом веде себе дивно ти так не думаєш? Можливо я роблю щось не так?" З легким відчаєм промовила мама Саллі а тим часом цей чоловік а точніше батько Саллі відірвався від газети, Саллі побачила що його обличчя також було розмите було видно тільки брови що показували емоцій у її батьків

"-що?" Батько Саллі обернувся ніби дивлячись на неї його брови зігнулися в схвильованості

"-Саллі? Чому не їсиш? Щось трапилося?...якщо так, ти знаєш що можеш розповісти нам все"

Саллі мовчала знову глянула на тарілку з їжею і вирішела щось сказати

"-тато...а чому у нас в гостях мій дядько? Він приїхав сюди по якійсь причині? Чи просто провідати?" 

На слова Саллі у обох батьків піднялися брови в здивуванні від такого запитання

"-ну він приїхав сюди на три дні бо на його дім обвалилась буря і там ремонтують кришу, по крайній мірі, він мені так сказав, а що трапилося? Тобі не подобається твій дядько?" Схвильовано запитала Мати Саллі на що Саллі злегка кивнула

"-так він якийсь дивний...не такий яким я пам'ятаю його раніше, у мене таке відчуття що його змінили він став якийсь моторошний вам не здається?" Знову підняла голову Саллі оглядуючи батьків надіючись знайти в них розуміння але нажаль цього не сталося, батьки переглянулися а потім тихо посміялися

"-ох люба ти напевно уже щось придумуєш, змінили дядька? Напевно надивилась мультиків і тепер говориш так, це не можливо дядько такий же як і раніше не знаю що тобі не подобається але на мою думку він все ще колишній дядько таким який і був, ти вже забула що коли тобі було 4 як радісно він купав тебе? У нас досихпір фотка є ха ха" промовила мати тихо сміючись згадуючи тепле минуле, але Саллі...не сподобалося це згадування її рука сильніше стиснула виделку в руках, Саллі відчула в середині себе якесь дивне відчуття...ніби огида, раптом вона відсунулась назад на стільчику та спригнула з нього ідучи в свою кімнату