Глава 1 "де я?"

ДИСКЛЕЙМЕР! Я підліток і пишу цю книгу вперше тому можливо будуть помилки та не правильно ставити коми також хочу попередити для тих хто знає сюжет Цифрового цирку та Кріпепасти головна героїня в ній це Саллі Віліамс дівчинка 6 років з довгим КОРИЧНОВИМ кудрявим волоссям, зеленими яскравими очима а також рожеве просте плаття до колін з коміром на шиї буду писати від обличчя Саллі але інколи можу від інших персонажів, в сюжеті є такі персонажі як Кейн, Бабл, Рагата,Помні, Джакс, Гангел і Зубл їхню внішність опишу в сюжеті

Дякую за увагу!

_____________________________________________________

Темно...холодно...я відчуваю велику біль...щось тягне мене за ногу по землі, так боляче відчуваю щось тепле тіче по моїй голові...чому я не можу відкрити очі? Відчуваю як мене грубо кидають кудись а потім щось сиплять на мене я не розумію що відбувається...де я і що зі мною буде далі, з кожною секундою в очах стає ще темніше та темніше я починаю відчувати вітер і якусь легкість але до сих пір темно і сиро...я починаю згадувати щось, був день...я седіла в кімнаті гралась з іграшками в своїй яскраві кімнаті, мама готувала їсти а тато був на роботі...тихий скрип я піднімаю голову побачивши що це був тато ура! Він повернувся! я всеочила на ноги та підбігла до нього забувши про іграшки і міцно обняла його тихо хіхікаючи

"-тату! Ти повернувся!" Радісно промовила я а потім відпустила його і відійшла на крок раптом побачила ще одну фігуру за його спиною...це був мій дядько, я радісно усміхнулась і помахала йому

"-о привіт Дядьку ви зайшли до на сна вечерю?" Запитала я невинно схеливши голову на бік дивлячись на нього на що він з усмішкою кивнув, тато відійшов щоб повісити куртку в шкаф...я стояла перед своїм дядьком...я дивилась йому в очі і відчула що щось не так він дивиться на мене мені здається що його усмішка і погляд...пусті... ніби він не радий мене бачити я не знала що робити між нами була хвилина тиші я дивилась на нього а він на мене...і він раптом усміхнувся ширше ось тільки ця усмішка не була радісна.

Раптом я відкрила очі важко і схвильовано дихаючи а потім відразу закрила очі знову бо раптове яскваре світло осліпило мене і я прикрила очі руками, звикнувши до світла я прибрала руки і озернулась все було таке яскраве і кольорове я чула різні запахи та музику...чекайте це що цирк? Я трішки відкрила рот від подиву оглядаючись навколо цей цирк не був схожий на інші цирки в яких я була тут не було великої арени та стільчиків навколо, я стояла на невеликій сцені і бачила лише великі гірки, кольорові кубики і інших деталів а підлога була мраморна у вигляді чорної білих кубиків біля одне одного, я хотіла зробити крок коли рапмто перед мною з'явився якийсь чоловік але дивний...замість голови у нього була зубна щелепа! Його очі були в середині цієї щелепи один синій а другий зеленого кольору, він був обійти в елегантний червоно чорний костюм з білою сорочкою під нею та з чорною бабочкою на шиї і невеликим чорним капелюхом на голові а точніше зверху його "щелепи" в руках він тримав невеликий чорнци посох з золотою кулькою в кінці яка блестіла, він піднявши руки в гору заговорив 

"-ВІТАЮ ТЕБЕ В ДИВОВИЖНОМУ ЦИФРОВОМУ ЦИРКУ! МЕНЕ ЗВУТЬ КЕЙН І Я МЕНЕДЖЕР ЦЬОГО ЧУДОВГО ЦИРКУ!" він махав руками його очі крутилися в середині щелепи і раптом махнувши рукою над його головою появився текст "Вітаю!" А за ним слідом з незвідки з'явилися хоопушки і зірвалися кольоровими блискивками які полетіли в різні сторони від цього шуму я злякалась швидко закрила вуха руками зігнувши плечі і коліна

"-г...голосно!" Відчайно промовила я і раптом все затихло і музика і сам Кейн була хвилина тиші Кейн ніби завіс невже це був...дитячий голос? Кейн швидко відкрив свою щелепу глянувши на мене він моргнув пару разів виглядаючи так ніби не вірить своїми очами потім різко підлетів ближче до мене присів на коліна перед мною та його руки підхопили мене під руки ніби кота його очі розширилися і здавалося ось ось вилетять з щелепи а його нижня щелепа впала на підлогу в шоці йому не здалося перед ним була дитина...

"-гм...що?! Як ти сюди потрапила дитина?!" Він був шокований за все його життя сюди не потрапляли діти як гравці, так цифровий цирк був для всіх і дорослих і дітей але це рахувалося в аудиторії а не ні як...в учасниках, Кейн знову заглючив намагаючись найти щось в своїй програмі щоб пояснити цю ситуацію неможливо щоб дитина сюди потрапила, зазвичай сюди можна потрапити одягнувши вертикальний шолом але Саллі точно не потрапила сюди через нього...це нервувало менеджера цирку він нервово тихо засміявся не знаючи що придумати щоб ця дівчинка зрозуміла його

"-Ем...слухай...тут сталась така помилка в програмі напевно...ну тепер це твій новий дім!" Сказав він висунувши язика і зробивши тупе обличчя надіючись розвеселити цю дитину але я...завмерла в шоці як це так тепер це мій новий дім?...ні ні ні! я не готова до цього! А як мої мама та тато...стоп! Я навіть не пам'ятаю їхні обличчя! Я навіть не пам'ятаю як звуть мене! що зі мною?! Я почала панікувати моє тіло затремтіло трішки так само як і губи а очі заблестіли від не пролитих сліз які я стримувала але була на грані істереці 

Кейн занервував ще більше зрозумівши що ця дівчинка ось ось розплачеться він швидко підхопив її на руки притуляючи до себе та взлетів трішки в повітря він сам не розумів що робити в такій ситуації, сюди ніколи не потрапляли діти і він просто не знав як з ними поводитися він намагався якось заспокіяти її

"-о ні ні ні! Тссс!~ не плач! Я...я щось придумаю! Ой точно я придумав!" З цими словами він клацнув пальцями і в повітрі біля нас з'явився плюшевий ведмедик він махнув пальцем і цей ведмедик полетів мені в руки я звісно схопила його але...це не допомогло сльози все таки покотилися по моїм маленьким щічкам я почала тихо хникать обнявши цього плюшевого ведмедика притуляючи до своїх грудей та опустивши голову до видмедика, Менеджер цирку занервував більше він панічно огялнувся навколо шукаючи вихід з цієї ситуації і нічого іншого не придумавши почав гойдати маленьку Саллі надіючись що це допоможе але раптом йому в голову прийшла ще одна ідея він клацнув пальцями і біля нього з'явився тепер мікрофон взявши його в руки він сказав