Глава 11

Отже, повертаємося до запланованої зустрічі Козуба та Евської молодшої. Катерина та Артем вирішили зустрітися та обговорити ту ситуацію, про яку Мел розповідав дівчині. Після всіх останніх подій напруга лише зростала: дивні статті в інтернеті, погрози, проблеми з Настею та дивна поведінка деяких людей навколо. Артем розумів, що ситуація виходить далеко за межі звичайних пліток шоу-бізнесу.

А коли сталася ця вся неприємна ситуація з Настею, то Бочаров попросив свого друга трохи допомогти з цією справою, одним словом доручив її Козубу. Артем не був професійним слідчим, але добре вмів аналізувати людей та ситуації. До того ж він мав зв’язки у творчих колах, через які можна було дізнатися багато корисної інформації.

Пара зустрілася у призначеному місці, про яке вони заздалегідь домовилися, і вони обговорили деякі питання в офісі БХМ, а не в людному місці, щоб не привертати до себе небажані погляди. Після історії з витоком інформації ніхто вже не почувався у безпеці. Навіть звичайна розмова у кафе могла обернутися новою хвилею чуток та скандалів.

Даний офіс, який орендувала команда, був невеличким за площею: тут поміщався особистий кабінет Мела, робочі місця інших учасників групи та санвузол. У більшості випадків вони працювали в офісі над проектами, турами та збиралися на робочі наради, обговорюючи деталі шоу та плани на майбутнє.

Попри невеликі розміри, приміщення мало дуже затишну атмосферу. На стінах висіли постери з концертів, кадри з кліпів та спільні фотографії команди. Біля комп’ютерів лежали блокноти з нотатками, тексти пісень та чашки з давно охололою кавою. Відчувалося, що тут живе творчість — хаотична, емоційна, але справжня.

Коли вони зайшли всередину, Катерина почала роздивлятися навкруги і в душі захоплювалася естетикою офісу: світлі стіни, акуратні полиці з обладнанням, фотографії з минулих турів та нагороди команди. Вона навіть на мить забула про всі проблеми, настільки сильно її захопила атмосфера цього місця. Для неї офіс виглядав не просто робочим приміщенням, а справжнім другим домом команди.

Хлопець вказав на місце, куди Катя мала присісти, і Артем почав перший цю важку розмову:

— Так, Катю, ти вже знаєш невелику частину цієї історії зі статтями про Мела та твою сестру в мережі і де тільки можна та не можна. Для Кості важлива як його, так і репутація команди, як для будь-якого артиста. Ну, ти сама, мабуть, розумієш. Ще, в додачу, у цих статтях зачеплена тема з твоєю сестрою, і Мел хоче вберегти її від тієї багнюки, яка присутня у нашому шоу-бізнесі. Тому...

Артем говорив серйозно, без звичних жартів чи сарказму. Було видно, що він дійсно переживає за друга. У його голосі відчувалася втома від постійних проблем, які останнім часом навалилися на їхню команду.

Тут його перебила Катя:

— Тому я розумію, до чого ти ведеш. Що хочеш сказати та пояснити. Тьом, я не маленька дівчинка, якій треба все розжовувати, а потім класти до рота, щоб могла проковтнути та запам’ятати. Я постараюся зробити все можливе, щоби знайти цю людину, яка підклала нам свиню і старається все знищити.

Катерина говорила впевнено, хоча всередині сама була налякана. Вона хвилювалася за сестру, за Мела, за Артема і за всіх людей, яких ця ситуація могла зачепити. Але показувати слабкість зараз вона не хотіла.

Хлопець посміхнувся та зрозумів, що його дівчина його розуміє з першого слова, без додаткових пояснень. Їхня взаєморозуміння було майже телепатичним, і це додавало сил обом у складній ситуації. Іноді їм навіть не потрібно було говорити — достатньо було лише погляду, щоб зрозуміти думки одне одного.

Отже, повертаємося до лікарні, де почалося відбуватися те, що було задумано.

Назар майже дійшов до палати дівчини у вигляді студента-практиканта, який повинен був виконати завдання під прикриттям. На ньому був білий халат, медична маска та бейджик, який він десь дістав. Завдяки своєму минулому в медицині він поводився достатньо впевнено, щоб не викликати підозри у персоналу.

Хлопець зайшов до палати та побачив Настю, яка лежала під апаратом, що підтримував її життя. Тихе пищання моніторів розносилося по палаті, створюючи моторошну атмосферу. Світло було приглушеним, а сама дівчина виглядала надто блідою та беззахисною.

Він підійшов до ліжка дівчини та зупинився біля неї.

Неочікувано для себе Назар почав вагатися над своїми діями. Йому не хотілося вбивати дівчину, яка йому нічого не зробила, і він відчував, як сумління бореться з наказом Аделіни. Водночас він розумів, що якщо не виконає завдання, Аделіна знайде його зі своїми дружками-хуліганами і прикінчить.

Його руки почали тремтіти. Він дивився на Настю і згадував, ким був колись. До всіх цих помилок, брехні, алкоголю та брудних справ. Колись він справді хотів допомагати людям, рятувати життя, а не ламати їх.

Фігурант у цій недобрій справі простояв у боротьбі зі своїми ваганнями, а потім почав говорити вголос свої думки:

— Боже, Назар, що ти робиш. Дурня кусок. Навіщо тобі вбивати невинну дівчину, яка тобі нічого не зробила. Я ж її особисто не знаю і вона мені ж нічого поганого не зробила. Так, я визнаю, що у мене погані відносини із Женею через мою провину. Ти що, забув, ким ти працював? Ти ж давав клятву Гіпократа. Ні, я не зроблю цього. Краще залишу свій номер телефону, щоби зі мною зв’язалися і я допоміг Жені та її братові покарати цю Аделіну.

Його голос тремтів. Уперше за довгий час Назар відчув сором за власні вчинки. Йому стало огидно від самого себе та від того, у що він дозволив себе втягнути.

Після цих слів Назар витягнув ручку та блокнот, вирвав листок і написав свій номер телефону, додавши:

«Я готовий співпрацювати зі слідством та хочу від щирого серця допомогти знайти ту людину, яка вам потрібна. В останній момент я передумав робити брудну справу через свою совість. Женя знає мене та мій почерк.»

Після цього він акуратно поклав записку так, щоб її помітили, але сторонні не звернули уваги. Потім ще раз подивився на Настю та швидко вийшов із палати.