Глава 9

Тим часом Катя з Артемом направилися до нього додому, де планували провести кіновечір та зустріти світанок на даху. Через хвилин 15 вони вже були біля багатоповерхівки, де проживав хлопець, і пара направилася у під’їзд. Повітря було прохолодне і свіже після недавнього дощу, від чого на асфальті відбивалися ліхтарі, створюючи невеликі яскраві калюжі. Не пройшло і хвилини, як приїхав ліфт. Молода пара закоханих зайшла всередину, Артем натиснув кнопку з восьмим поверхом (поверх на якому він проживав). Через хвильку вони вже були на місці.

Поки ліфт піднімався, Катя крадькома поглядала на хлопця. Артем стояв спокійно, засунувши руки у кишені куртки, але в його очах читалося легке хвилювання. Йому дуже хотілося, щоб цей вечір сподобався дівчині.

Молодий хлопець відкрив квартиру та запросив Катю до себе додому.

Дівчина застигла при вході його квартири, бо її здивувало те, що у великій затишній квартирі він жив із собакою, котом та єнотом. Собаки радо завили, коти шурхотіли лапами по підлозі, а єнот, спокійно сидячи на підвіконні, уважно спостерігав за гостями, немов маленький хазяїн дому.

Квартира Артема була дуже затишною. У вітальні стояв великий темно-сірий диван, поруч — гітара, а на стінах висіли фотографії з концертів, подорожей та різних фестивалів. У кімнаті пахло кавою, ваніллю та чимось домашнім.

-Катю, проходь, не соромся, - промовив Артем, коли помітив, що Катя зупинилася при вході у квартиру.

-У тебе тут як у якомусь фільмі, - тихо сказала дівчина, роздивляючись квартиру.

-Та перестань, звичайна квартира, - ніяково усміхнувся Артем.

Вона нарешті відірвалася від домашніх улюбленців хлопця, роззулася та пройшла до вітальні. Хлопець пішов на кухню, щоби взяти щось поїсти, а тим часом дівчина роздивлялася квартиру Артема. Її здивувало ще те, що у хлопця є своя невелика бібліотека, якої він відокремив окрему кімнату. Катя зайшла до бібліотеки, щоби роздивитися її та подивитися на книги, які читає Артем. Дівчина навіть не здогадувалася, що Тьома є ще й письменником.

У кімнаті стояли високі книжкові шафи, майже до самої стелі. На полицях були романи, психологія, поезія, детективи, книги з історії мистецтва та навіть старі збірки української класики. Біля вікна стояло крісло з пледом і невелика лампа для читання.

Катя підійшла до першої ліпшої шафи та взяла книгу "Віднесені вітром" Маргарет Мітчелл. І тут дівчина почала думати про себе:

"Хм, дивно. Я не думала, що Артем читає романи. Він навіть нічого не сказав про бібліотеку та про те, що любить читати книги. Це якось дивно, що проект-менеджер Мела читає романи та різну літературу. Чи знає про це сам Костя? Треба спитати про це у Артема."

Її погляд раптом зачепився за декілька товстих папок на столі. На одній із них було написано:
«Чернетки».

Катя обережно відкрила одну з них і побачила надруковані тексти, уривки діалогів та описи персонажів.

-Ого… - тихо прошепотіла вона.

Саме у цей момент у дверях бібліотеки з’явився Артем із чашками чаю у руках.

-Тільки не смійся, добре? - ніяково сказав хлопець.

-Ти пишеш книги?.. - здивовано запитала Катя.

-Іноді. Більше для себе. Це допомагає мені відволіктися від усього цього шоу-бізнесу та дурдому навколо, - спокійно відповів Артем.

Катя подивилася на нього зовсім іншими очима. Вона навіть не здогадувалася, наскільки він глибока та творча людина.

Потім вони влаштували вдома у хлопця домашній кінотеатр, де вирішили подивитися мультфільм "Мулан", який тривав півтори-дві години. Вони то сміялися, то дивувалися, то захоплено обговорювали сцени.

Артем приніс плед, попкорн та гарячий чай. Під час перегляду Катя кілька разів ловила себе на тому, що дивиться не на екран, а на самого Артема.

Після мультфільму пара вирішила трохи вийти на балкон і подихати свіжим повітрям. Зі сходу сонця пробивалися перші промені, і місто купалося в ніжному золотому світлі.

І тут Артем вирішив запитати у Каті:

-Ти не проти будеш, якщо ми підемо на дах багатоповерхівки та зустрінемо там світанок?

Дівчина задумалася над даною пропозицією та все ж таки відповіла:

-Артемчик, звісно ж, я не проти.

-Ну і добре, ходімо, але нам потрібно дещо прикупити, - з посмішкою на обличчі сказав Артемій.

Пара вийшла з квартири та пішла до супермаркету. Вони вибирали свіжі фрукти, термос із чаєм, печиво та маленький плед, аби не змерзнути на даху. Через півгодини Артем та Катя знову повернулися до багатоповерхівки. Хлопець вирішив, що після зустрічі світанку вони підуть до його квартири відпочивати, адже ніч була безсонною.

Поки вони йшли назад, Артем час від часу дивився на Катю і посміхався. Йому подобалося, як вона щиро радіє дрібницям.

-І тааак, ми зараз знову зайдемо на пару хвилин до мене на квартиру, щоби заварити чай або каву, яку ми з собою візьмемо на дах, щоб не змерзнути, - сказав Артем, заходячи у під’їзд.

-Вау, Артем, ти такий романтик, мені вже це починає подобатися, - з сяючими очима сказала Катерина.

Вони сіли у ліфт, Артем натиснув кнопку з восьмим поверхом. Поки ліфт повільно рухався вгору, він ніжно обійняв Катю і пристрасно поцілував. Дівчина відповіла взаємним поцілунком, і вони так простояли майже до самого восьмого поверху.

У Каті аж перехопило подих. Їй здавалося, що серце зараз вистрибне з грудей.

Пара вийшла з ліфту, увійшла в квартиру. Катя все ще була поглиблена у власні думки, відчуваючи легке хвилювання, але не могла зрозуміти, що саме її турбує.

-Ну що, йдемо на дах? - запитав Артем.

-Так, звичайно, - поклавши книгу, сказала Катерина.

Перед відходом хлопець дав поїсти своїм тваринам. Вони зібралися та пішли на дах, який відкривав чудовий панорамний вид на місто. Міські ліхтарі ще мерехтіли, а перші промені сонця поступово пробивалися крізь хмари.

На даху було тихо. Лише легкий вітер колихав волосся Каті та шумів десь між антенами. Артем розстелив плед, поставив термос і вони сіли поруч.