Глава 4

Там вони побачили сестру Насті та Артема. Вони стояли під реанімацією та чекали на лікаря. Бліде світло коридору різало очі, запах антисептику стояв у повітрі, а тиша була такою гнітючою, що здавалося — ще трохи, і хтось не витримає. Час тягнувся повільно, секунди перетворювалися на вічність. Десь у кінці коридору пищали медичні апарати, чути було кроки медсестер та приглушені голоси чергових лікарів. За вікном давно настала ніч, але ніхто з присутніх навіть не помічав цього. Всі були шоковані цією подією, що не могли щось сказати один одному. Ніхто не думав, що таке станеться саме з Настею. Особливо, в це не могла повірити її сестра - Катя. Вона була налякана, що Настя помре і вона залишиться одна. Її руки тремтіли, вона то складала їх на грудях, то нервово терла долоні, ніби намагалася стерти реальність. Її очі були червоними від сліз, а в голові без кінця крутилися останні слова сестри, її усмішка, її мрії про сцену та спів.

Коли Мел їх побачив, то підбіг нажаханий до них з такими словами:
— Що з нею, як вона? Чому вона це зробила? Вона житиме?

Коли Мел говорив ці слова, його всього трясло і почали текти сльози. У хлопця ніколи не було такого стану і він не плакав, а зараз йому було шкода Настю і він розумів, що вона хотіла покінчити життя самогубством через нього. У Бочарова був відчай, він хотів допомогти бідній дівчині, але не знав як саме. Йому хотілося повернути час назад і все пояснити дівчині, яка йому подобається. Він уперше в житті відчув справжній страх втрати. У його голові спливали кадри з вечора: її усмішка на кухні, те, як вона червоніла, коли варила йому каву, як дивилася на нього. Тепер ці спогади різали душу сильніше за будь-які слова.

- Так, Бочаров заспокойся, з нею все буде добре, вона житиме. У мене теж саме запитання до тебе, ЧОМУ ВОНА ЦЕ ЗРОБИЛА? - знервованим голосом промовив Артем, хлопець потім додав. - Женя, можеш з Катею піти попити чаю, а нам з Бочаровим треба поговорити.

Команда Мела прекрасно знає, що Женя сестра Кості. Але сестри не знали цього факту, особливо Настя, яка вже була закохана у Мела. Тому Козуб, догадувався, чому дівчина хотіла покінчити життя самогубством. Хлопець подивився спочатку на дівчат, які стояли поруч і спостерігали за цією сценою, а потім подивився на свого боса. Через деякий час дана пауза вже розвіялася і всі нарешті вийшли із сум'яття. Напруга буквально висіла у повітрі. Тоді Євгенія повернулася до Козуба і подивилася на нього.

—Добре, Артем, - погоджувальним голосом промовила Женя, - ходімо поп'ємо чаю та заодно познайомимося.

Женя хотіла розповісти все Каті і роз'яснити все. Вона бачила, як дівчина ледь тримається на ногах, і розуміла, що зараз найгірше — це невідомість. Потім до цієї реальності повернулася і Катерина. Вона на всіх подивилася таким поглядом, наче не розуміла де вона знаходиться. Потім вона також автоматично подивилася на Артема і нарешті наважилася щось промовити.

- Гаразд, - з сумом у голосі промовила Катя.

Євгенія взяла під руку сестру Насті і пішла з нею в кінець коридору, де знаходився вихід. При цьому жінка щось говорила Катерині, щоб та не хвилювалася за свою сестру, пояснювала, що лікарі зробили все можливе і що шансів на одужання більше, ніж здається. Женя говорила тихо та спокійно, наче психотерапевт навіть поза роботою. Вона розповідала, що у таких станах людині дуже важлива підтримка близьких і що зараз головне — не звинувачувати ні себе, ні Настю.

Коли дівчата відійшли на велику дистанцію. Артем хотів вилаяти Костю, але почав спокійним тоном говорити:
—Так, Бочаров, ми зараз з тобою спокійно поговоримо і ти мені все розповіси до єдиної краплі.

—Але..- не встиг доказати Мел, як його перебив Артем:
—Костю ніяких але. Я догадався, через що вона це зробила. Але все ж таки, розповідай, як ти з нею зустрівся і шо було потім.

—Тьома, ти мене знаєш, - з не впевненим голосом почав говорити Бочаров, але суворий погляд друга змусив його все розповісти. - Ну добре-добре, я тобі все розповім, але не дивися на мене так.

—Ну, от і добре, - із загадковою посмішкою сказав Козуб.

Мел почав все розповідати Артему від самого початку і аж до самого кінця: і про зустріч у парку, і про бійку з Макаром, і про вечерю, і про непорозуміння з Женею. Його голос інколи зривався, він постійно запускав пальці у волосся, ніби намагався вирвати з голови ті події. Декілька разів він замовкав, бо не міг продовжити через клубок у горлі. Артем слухав його уважно і давав якісь коментарі всій цій події, аж поки не вийшов лікар та звернувся до юнаків:

— Хлопці, а ви не знаєте, де поділася сестра, моєї пацієнтки?

- Вона пішла до буфету, з моєю сестрою, - швидко зреагував Мел та додав. — Я зараз їй подзвоню.

Бочаров дістав з карману свій телефон та набрав Женю, щоби вона передала важливу інформацію Каті. Його руки помітно тремтіли, а екран телефону ледь не вислизнув із пальців.

Не пройшло і гудка, як дівчина взяла слухавку:
—Так Костю, щось трапилось?

—Можете підійти з Катею до нас, тут лікар вийшов з реанімації та питає про сестру Насті, - ледве видушив із себе ці слова Костянтин.

- Добре, братику, ми зараз прийдемо, - відповіла Женя своєму братові та збросила слухавку. Потім повернулася до Каті і додала. - Ходімо до хлопців, там лікар тебе питав.

Коли Костя все детально розповідав Артему, то дівчата мило побалакали, поки їм не подзвонив Мел. Женя старалася максимально розповісти інформації, щоб молодша сестра головної героїні більше про неї дізналася і щоб до неї не було ніяких підозр. Вона розповіла, що Костя дуже рідко підпускає когось до себе настільки близько, і що Настя для нього явно стала особливою людиною. Після дзвінка дівчата встали з пуфіків і направилися в потрібний бік.

— Поясніть, будь ласка, що відбувається? — спитала стурбованим голосом Катерина.

— Вибач, але я не знаю, сама що відбувається. Тож ходімо, дізнаємося, - з незрозумілим голосом відповіла Євгенія.