Глава 3

Час так тягнувся довго, що можна було просто здуріти. Мел чекав поки закінчиться цей робочий день, щоби пошвидше зваляти зі зйомок. Камери, світло софітів, постійні підказки режисера, гримери, які бігали навколо — усе це дратувало його більше, ніж зазвичай. Хлопець постійно думав про дівчину. Вона наче його зачарувала. Її голос, її сміх, її погляд — усе знову і знову спливало в його думках. Йому здавалося, що він чує її сміх навіть крізь шум павільйону. Кожного разу, коли режисер вигукував «Стоп! Перезнімаємо!», Костя лише важко видихав і подумки повертався до тієї миті, коли Настя дивилася на нього своїми зелено-сірими очима. Він навіть декілька разів ловив себе на тому, що машинально усміхається, дивлячись у порожнечу. Це помітили гримери, оператори й навіть Лука, який тільки хитро примружувався, але нічого не говорив.

Тим часом Анастейшен гуляла і про щось думала. Її думки були пов’язані із зйомками шоу і всіма майбутніми відбірковими етепами. Вона уявляла, як стоятиме на великій сцені, як пролунає її ім’я, як засвітяться прожектори. Настя так задумалася, що не помітила одну дивну людинку, яка непомітно спостерігала за нею з-за дерев. Тінь то з’являлася, то зникала, ніби хтось спеціально не хотів потрапляти їй на очі. Дівчина кілька разів озиралася через дивне відчуття тривоги, але навколо були лише перехожі, мами з дітьми та закохані парочки. Вона вирішила, що просто перенервувала через шоу та майбутні виступи.

Чисто випадково дівчина зустрілася зі своїм другом Макаром. Трохи розповім про нього. Хлопцю 20 років, він давно був знайомий із дівчиною. Колись допоміг їй реалізувати свою мрію в реальність — саме він вперше витяг її співати на вулицю перед живою аудиторією. Має свій невеличкий колектив із яким вони співають на вулиці та в барах. Привабливий хлопець міцної статури, має сіро-блакитні очі та світло-русяве волосся. Зовні — харизматичний і впевнений, але всередині — злий і заздрісний. Має образу на Мела через старі професійні конфлікти і через те, що одного разу їхню пісню не взяли на розігрів перед концертом. В майбутньому почне співпрацювати з Аделіною, яка давно придивляється до його стилю. Макар був із тих людей, які люблять посміхатися в очі, але тримати камінь за спиною. Колись Настя довіряла йому, бо він здавався щирим і підтримував її на початку творчого шляху. Але з часом дівчина почала помічати його дивну поведінку — ревнощі до її успіхів, неконтрольовану агресію та бажання все контролювати.

— Оооо, які люди. Привіт, мала, — з посмішкою привітався з дівчиною хлопець.

—І тобі, привіт, Макаре, — з неохотою привіталася Настя, у дівчини асоціювалися неприємні спогади з цією людиною.— Що тобі треба? Що знову прийшов допомогти, а потім зґвалтуєш мене за якусь крихітну пропозицію? Так, я вгадала? — голосно сказала дівчина та здержувала всю свою лють.

Після цих слів декілька людей неподалік озирнулися на них. Настя відчула, як усередині все стискається від страху й огиди. Перед очима знову миготіли старі спогади, які вона так довго намагалася забути.

—Не кричи красуне, а то перехожі подумать, що ми з тобою чоловік та жінка і сваримося між собою, — з азартною посмішкою сказав Макар.

— Мені все рівно, відчепися від мене. Що тобі потрібно, — з люттю спитала дівчина.

- Насть, тут така справа. Ти повинна вдертися в довіру до однієї людини, цей хлопець мені заборгував гроші, купу грошей, а ти мені повинна допомогти. А якщо не допоможеш, буде дуже боляче, —Макар, майже, підійшов до дівчини впритул, щоб повторити те, що вже було і різко взяв дівчину за руку, потягнув її. В його очах з’явився той самий хижий блиск, який вона пам’ятала з минулого. Але Настя закричала:

- Допоможіть, ря…, — невстигла договоритидівчина, як звідкись з'явився, незапилився Мел.

Він саме виходив із машини неподалік парку, бо вирішив трохи пройтися перед тим, як їхати додому. І коли почув знайомий голос, то навіть не задумався ні на секунду. Усе сталося надто швидко.

Він побачив, як Макар тягне її за руку, і не роздумуючи кинувся вперед. Хлопці почали бійку посеред парку, який знаходився поруч з будинком Насті. Перехожі зупинялися, хтось діставав телефони, хтось кричав, щоб припинили. Небайдужі перехожі викликали поліцію. Удар за ударом, важке дихання, розірвана футболка — Мел захищав її так, ніби знав усе життя. Макар теж не збирався здаватися. Він кілька разів вдарив Костю в обличчя, але той лише сильніше злився. В очах Бочарова був не просто гнів — там був страх за Настю.

Дівчина сиділа на землі і тихенько плакала, коли бійка закінчилася. Її руки тремтіли, серце калатало так, що здавалося, ось-ось вискочить із грудей. Вона дивилася на Костю і не могла зрозуміти, чому ця людина, яка знала її всього нічого, кинулася її захищати так відчайдушно.

Коли приїхали поліцейські, Бочаров відав Макара правоохоронцям і підійшов до дівчини та допоміг їй підвестися.

— З тобою все гаразд? — запитав стурбовано Мел.

Його голос звучав тихіше, ніж зазвичай. У ньому було стільки хвилювання, що Настя навіть трохи розгубилася.

—Так, зі мною все чудово, тебе, мабуть, звати Костянтин? - запитала Настя.

—Так, це я. А звідки ти знаєш моє ім'я? —здивовано запитав Мел.

— Мені про тебе розповів твій друг Артем, — спокійним тоном відповіла дівчина. — Ходімо до мене, я тобі рани оброблю та поп'ємо чай.

—Ну, як справи на те пішли, то я не проти, - з посмішкою сказав Мел.

—Ну добре, ходімо до мене додому, я тут поруч живу, - сказала Анастейшен.

Вони потроху йшли, розмовляли між собою, сміялися, ніби намагалися стерти з пам’яті щойно пережите. Обговорювали музику, фільми, подорожі та творчість. Настя навіть розповіла, як у дитинстві співала перед дзеркалом із гребінцем замість мікрофона, а Мел сміявся та згадував свої перші виступи.

Костя так пристрасно подивився на дівчину, щоб розрядити ситуацію, хлопець сказав:

- Отже, у нас багато чого спільного.

- Виходить, що так, доречі ми вже прийшли, - такою була відповідь дівчини