Глава 3

Час так тягнувся довго, що можна було просто здуріти. Мел чекав поки закінчиться цей робочий день, щоби пошвидше зваляти зі зйомок. Хлопець постійно думав про дівчину. Вона наче його зачарувала. Тим часом Анастейшен гуляла і про щось думала. Її думки були пов’язані із зйомками шоу і всіма майбутніми відбірковими етепами. Настя так задумалася, що не помітила одну дивну людинку, яка непомітно спостерігала за нею. Чисто випадково дівчина зустрілася зі своїм другом Макаром. Трохи розповім про нього. Хлопцю 20 років, він давно був знайомий із дівчиною. Колись допоміг їй реалізувати свою мрію в реальність. має свій невеличкий колектив із яким вони співають на вулиці та в барах. Привабливий хлопець міцної статури, має сіро-блакитні очі та світло-русяве волосся. Має образу на Мела. В майбутньому почне співпрацювати з Аделіною.

— Оооо, які люди. Привіт, мала, — з посмішкою привітався з дівчиною хлопець.

—І тобі, привіт, Макаре, — з неохотою привіталася Настя, у дівчини асоціювалися неприємні спогади з цією людиною.— Що тобі треба? Що знову прийшов допомогти, а потім зґвалтуєш мене за якусь крихітну пропозицію? Так, я вгадала? — голосно сказала дівчина та здержувала всю свою лють.

—Не кричи красуне, а то перехожі подумать, що ми з тобою чоловік та жінка і сваримося між собою, — з азартною посмішкою сказав Макар.

—Мені все рівно, відчепися від мене. Що тобі потрібно, — з люттю спитала дівчина.

- Насть, тут така справа. Ти повинна вдертися в довіру до однієї людини, цей хлопець мені заборгував гроші, купу грошей, а ти мені повинна допомогти. А якщо не допоможеш, буде дуже боляче, —Макар, майже, підійшов до дівчини впритул, щоб повторити те, що вже було і різко взяв дівчину за руку, потягнув її. Але Настя закричала:

- Допоможіть, ря…, — невстигла договоритидівчина, як звідкись з'явився, незапилився Мел. Хлопці почали бійку посеред парку, який знаходився поруч з будинком Насті. Небайдужі перехожі викликали поліцію. Дівчина сиділа на землі і тихенько плакала, коли бійка закінчилася. Коли приїхали поліцейські, Бочаров відав Макара правоохоронцям і підійшов до дівчини та допоміг їй підвестися.

— З тобою все гаразд? — запитав стурбовано Мел.

—Так, зі мною все чудово, тебе, мабуть, звати Костянтин? - запитала Настя.

—Так, це я. А звідки ти знаєш моє ім'я? —здивовано запитав Мел.

—Мені про тебе розповів твій друг Артем, — спокійним тоном відповіла дівчина. — Ходімо до мене, я тобі рани оброблю та поп'ємо чай.

—Ну, як справи на те пішли, то я не проти, - з посмішкою сказав Мел.

—Ну добре, ходімо до мене додому, я тут поруч живу, - сказала Анастейшен.

Вони потроху йшли, розмовляли між собою, сміялися. Обговорювали музику, фільми, подорожі та творчість. Костя так пристрасно подивився на дівчину, щоб розрядити ситуацію, хлопець сказав:

- Отже, у нас багато чого спільного.

- Виходить, що так, доречі ми вже прийшли, - такою була відповідь дівчини

Вони зайшли до жилого будинку, піднялися на потрібний етаж та зайшли до квартири Насті.

І так, Костя увійшов у квартиру Насті. Дівчина показала хлопцеві на вішалку, щоб той зміг повішати свою кофту. Хлопець одним оком роздивився квартиру героїні. Вона була затишною, прибраною та в ній смачно чимось пахло.

А тим часом, Настя пішла на кухню, щоб приготувати обід.

- Костю, ти щось будеш їсти? - запитала дівчина.

- Називай мене просто Мел, - обізвався голос за спиною Насті.

- Господи, як ти мене налякав. Добре, я тебе буду називати Мел, - переляканим голосом сказала дівчина.

- Ну тоді домовилися, - задоволено сказав Бочаров.

Поки Настя готувала обід, Мел батькович вирішив негаяти часу та почав розглядав її квартиру. Він побачив естетичні картини, якісь статуетки. Квартира була однокімнатною. Одним словом, квартира була естетичною, прибраною та оформлена в мінімалістичному стилі.

Хлопець почув приятний аромат їжі та пішов до кухні.

- Ух ти, чим тут у нас приємним пахне? - запитав із зацікавленістю Костя.

- Тут, пахне смаженою курочкою, вареною картоплею та смаженими грибочками, - відповідаючи Настя відчула, що красніє перед хлопцем. - Ну, тоді давай обідати?

- Давай, я такий голодний, наче вовк, - і оба почали сміятися.

- Ах да, я забула, ти що будеш чай чи каву? - спросила Настя у Бочарова.

- Я не відкажуся від кави, якщо мила дівчина мені його зробить, - з тією ж милою посмішкою сказав Мел батькович.

Дівчина заварила каву та дала нашому герою. Вони декілька годин просиділи за кухонним столом та пробазікали, що навіть не помітили, як почало вечоріти. Пара моментами так дивилися один на одного, що у них склалося відчуття наче вони знайомі цілу вічність.

Мел аж тоді згадав, що хотів сьогодні сходити до своєї сестри.

- Чорт, я ж забув сходити до Жені. Ну, прийдеться зараз до неї їхати.
- Ну, добре Мел, їдь до своєї дівчини. Вона, мабуть, тебе зачекалася, - з сумом у очах сказала Настя. Дівчина за цей вечір встигла закохатися у Мела і їй не хотілося з кимось його ділити.
- Настю, яка дівчина, Женя це моя рідна сестра. Вона працює у міській лікарні психотерапевтом, одним словом. Сьогодні я хотів до неї поїхати, побачити, поспілкуватися, бо із-за роботи я не маю можливості з нею бачитися, - розкрив їй Костя одну таємницю.
-Ну, тоді зрозуміло, я гадала, що Женя, то твоя дівчина, а оказується, вона твоя сестра. Ну добре, не будемо заморачуватися, - сказала Анастейш.
- Все, бувай, завтра я до тебе приїду, - сказав з азартною посмішкою Мел.
- Бувай, завтра зустрінемося, - дівчина провела Бочарова за двері, а сама тим часом пішла на кухню.
Мел визвав таксі та поїхав до своєї сестрі додому, а Настя пішла на кухню мити посуд. І постійно думала про цю розмову з сестрою. Вона чомусь не повірила його словам.
І тоді дівчна почала думати:
"Щось мені слабо віриться, що у Мела не має дівчини, він явно бреше. Женя ніяка йому не сестра, а його дівчина. Ненавиджу його, а я дура встигла в нього закохатися. Чому він відразу не зізнався про це, а влаштовував цей весь цирк. Я не хочу жити".