Підглава: Весілля, яке пахло музикою та щастям

Весна в тому році видалась напрочуд теплою. Місто ще тільки прокидалося після зими, а в серці Кейт уже розцвітали квіти. Після всіх пережитих подій вона відчула, що настав час почати нову сторінку — світлу, чисту і без болю.

Весілля з Теоном вони вирішили зробити камерним, але по-особливому затишним. Ні пафосу, ні гламурного блиску — лише справжність, музика й ті, хто справді важливі.

📍 Церемонія відбулась у невеликому арт-просторі на даху старої будівлі, яку переобладнали під концертну залу. Саме тут колись Кейт уперше співала для кількох слухачів. Тут вона й вирішила сказати своє «так».

Ранок почався з легкого хвилювання. Подруги допомагали Кейт з макіяжем, мама зворушено поправляла фату, а Кейт сиділа перед дзеркалом і поглядом ловила не лише своє відображення — вона вдивлялась у те, ким стала.

— Доню, — ніжно прошепотіла мама, — ти така красива... Твій тато був би дуже гордий.

Кейт ледь не розплакалася, але стрималась. Її серце билося в унісон із музикою, яку вже тихо награвав хтось зі сцени.

🎶 Теон чекав її біля арки, прикрашеної живими квітами, стрічками та нотами — символом їхньої спільної мрії. Його костюм був простим, але ідеально сидів. В очах — трепет і захоплення.

Коли Кейтелін увійшла до залу під живу інструментальну мелодію — ніжну версію їхньої першої спільної пісні — весь зал затамував подих. Вона була в білій сукні, легкої як хмара, зі скромною фатою та вінком зі свіжих квітів. Але найяскравішим було її щастя.

— Ти як зі сну, — прошепотів Теон, коли вона стала поруч.

— А ти як моя реальність, — усміхнулась Кейт.

Весільна обітниця не потребувала пишних слів. Вони говорили серцями:

— Я обіцяю підтримувати тебе у кожному акорді твого життя. У кожній тиші — бути твоїм звучанням, — сказав Теон.

— А я обіцяю бути твоєю музою, твоїм натхненням, твоїм домом, — відповіла Кейт.

І ось — момент. Каблучки, сльози, обійми. Перша поцілунок молодят — під овації, під крики «ура!» і під сльози щастя всіх, хто знав: ці двоє пройшли крізь темряву, щоб дійти до цього світла.

Після церемонії була затишна вечірка — з гітарними імпровізаціями, піснями команди, солодощами, тортом у вигляді нотного стану і, звісно ж, танцями до ночі. Коли Кейт і Теон танцювали свій перший танець — то здавалося, що навіть зорі за вікном притихли, слухаючи їхню історію.

В один момент Кейт прошепотіла йому на вухо:

— У нас буде сім'я. Я ношу твоє маленьке диво в собі.

Теон завмер. Потім міцно обійняв її, і з його очей потекли сльози — не від смутку, а від абсолютного щастя.

Це весілля не було ідеальним за формою — але воно було ідеальним за суттю. Із справжньою любов’ю, із музикою, з тим самим талісманом Мері у кишені сукні Кейт. Як нагадування: навіть після найтемнішої ночі приходить світанок.