Глава 7

Дівчина вийшла з душу і, загорнувшись у теплий рушник, мов у кокон безпеки, повільно пішла до своєї кімнати. Її думки ще плавали у тумані нічних снів, але з кожним кроком реальність ставала яснішою, чіткішою. Вона сіла на край ліжка, подивилась у дзеркало і раптом її наче пронизало — прозрінням.

О, нарешті до неї дійшло, що ж насправді важливе. Те, що вона довго носила всередині, але не могла оформити в слова. Вона хоче творити. Не просто співати, а надихати, змінювати, говорити з людьми через музику. Її сила — в цьому.

Рішуче підвівшись, Кейтелін швидко одяглася, вхопила з тумбочки навушники й блокнот, щось на ходу перекусила та хутко вийшла з дому. Холодне повітря обдало обличчя, немов привітання нового етапу.

Ідучи в бік метро, вона подзвонила Робу, який завжди був її музичним союзником. Її голос був упевнений, сповнений нової енергії — вона розповіла йому про свої ідеї, зміни, бачення майбутнього альбому. Її думки текли швидко, як річка після дощу.

У вагоні метро вона відкрила нотатки і, поки поїзд гойдав її в ритмі міста, робила ескізи: плани турів, концепції кліпів, назви треків. Одночасно думала і про команду. Деякі зміни були необхідні — вона вже знала, кого доведеться залишити у минулому.

Коли прибула на потрібну станцію, швидким кроком вирушила до студії. Але вже підходячи до будівлі, вона відчула дивний осад. Щось було не так. І це "щось" підтвердилося, коли вона відчинила двері.

Перед нею був хаос.

Все було догори дриґом — перекинуті столи, розірвані ноти, розбиті чашки, порвані обкладинки дисків. Її студія виглядала так, ніби через неї пройшов ураган.

Команда почала приходити одна за одною. В обличчях — шок, в голосах — тривога.

— Шо тут трапилось? — першим обізвався звукорежисер Антон, окинувши руїни поглядом.

— Грець його зна, — відповів похмуро Теон, стоячи зі схрещеними руками.

— Кому ми могли б так насолити? — озвалася барабанщиця Анет, вражена більше морально, ніж фізично.

Кейт мовчала. В її погляді світилася образа і рішучість.

— Гадаю, я знаю, — мовила вона, стискаючи кулак. — І цю людину я колись поважала.

— І хто це? — запитав клавішник Олександр, насторожений.

— Це Джейн. Моя "подруга" з дитинства, — відповіла тихо, але твердо Кейт.

Не сказавши більше ні слова, вона розвернулася і пішла. Її кроки були різкими, майже автоматичними. В душі вирували злість, розчарування й біль. Зрадити — не просто студію чи команду. Зрадити довіру. Ту, яка роками вибудовувалась між подругами.

Тим часом команда залишилась у студії. Стан шоку змінився на мобілізацію. Хтось узявся піднімати обладнання, хтось почав витирати пил і бруд.

— Народ, я знаю як можна назвати нашу команду! — раптом озвався гітарист Іван, з посмішкою, яка мовби прорізала загальну тишу. — Nice2for. Як вам?

— Мені подобається, — кивнув Теон. — Але головне — план. Треба вже зараз думати над графіком репетицій, релізів, концертів на 2019 рік...

Його перервала груба, знайома постать — Олег.

— Ти тут ваще хто? — сердито запитав він, перетнувши поріг студії.

— Я? — Теон озирнувся на команду і спокійно, з холодним усміхом відповів. — Я тут новий менеджер.

— Якщо ти не в курсі, — загарчав Олег, наближаючись до нього, — я тут менеджер.

Обстановка загострювалась. Але Теон залишився незворушним.

— Помилився, друже. Тепер я тут менеджер. А ти — звільнений. За участь у спробі саботажу й шкоді майну. Я знаю, з ким ти працював. І повір — усе вже зафіксовано. Камери, свідки. Джейн тобі більше не прикриття.

Олег скреготнув зубами, буркнув щось невиразне і пішов, грюкнувши дверима так, що затремтіли вікна.

Після цього тиша запанувала в студії. Теон глибоко видихнув і подивився на решту:

— Тепер починаємо все спочатку. Але разом. Без фальші. Без зради.

І вся команда, не кажучи вголос, зрозуміла — це новий етап. Болісний, але справжній.

А тим часом Кейт ішла до будинку Джейн. Кожен крок ставав важчим. У голові звучало лише одне питання: чому? Чому та, кого вона вважала сестрою, пішла на таке?

Але одне вона вже знала точно — назад дороги не буде. І цю розмову вона проведе до кінця.