Розділ 33

Аріс

Я ступив у темний коридор і прислухався до відчуттів. Дядько Лорн намагався приховати сліди своєї магії, але це було марно. Я все одно відчував її гниль, що розповзлася по маєтку. 

Йшов швидко. Двері не витримували, розліталися з тріском під натиском моєї сили. Кімната за кімнатою, порожнеча, пил, гнітюча тиша. Але магічний потік усе сильніше тягнув мене вниз, у темряву. Туди, де серце маєтку билося під землею.

Коли я відчинив люк до підвалу, повітря змінилося. Воно стало густим, важким, насиченим смертю. Кроки луною відбивалися в склепінні. І тоді я побачив їх.

Ноа лежав на холодній підлозі, обличчя бліде, вії нерухомі. Серце завмерло і навіть світ звузився до цієї миті, до нього: мого фамільяра, мого друга, моєї частинки душі. 

— Ноа... — прошепотів я зі страхом. 

З темряви виступив дядько Лорн. Його обличчя було самовдоволене, спотворене владою, очі світилися червоним. Він уже не був людиною, Темні сили поглинули його.

— Запізно, — сказав він холодно. — Магія твого фамільяра тепер у мені. Я забрав усе, що робило вас сильними. Без нього ти ніщо.

Його руки здійнялися і хвиля сили вдарила в мене з такою люттю, що мене відкинуло до стіни. Камінь тріснув за спиною, легені вибухнули болем. Я ледве втримався на ногах.

— Ти завжди був слабким, Арісе, — шипів він, — але тепер настав мій час. Я стану Верховним магом.

— Ти... хотів забрати у нього життя, — мій зривався на гарчання. — Ти хотів забрати його в мене.

Я більше не стримувався. Магія вирвалась, зносячи все довкола. Потужний імпульс ударив у Лорна, засліпив темряву спалахом білого вогню. Повітря стало гарячим, стіни здригнулися, підлога вкрилася тріщинами.

Дядько відповів і дві сили зійшлися в одній точці, створюючи вихор, у якому боролася сама матерія. Іскри летіли в усі боки, запах гарі заповнив простір.

Я вже не бачив нічого, окрім світла від власної люті. Магія рвалася зсередини, роздирала мене, але я не зупинявся, не міг. Кожен рух, кожен удар був відлунням болю, що палив груди. Лорн відповідав мені вибухами сили, але з кожною миттю його атаки слабшали. Я ж боровся до останньої краплі магії.

Одна з моїх сфер влучила у дерев’яну балку. Полум’я миттєво охопило її, загравши кривавими відблисками на стінах. Вогонь поширювався, але я не відчував ні страху, ні болю, лише жагу помсти. За Ноа. За кожну мить, коли я мусив стримувати те, що зараз відпускав без жалю.

Я кинувся вперед, посилаючи черговий вибух сили. Лорн відступив, його захисні чари тріснули, мов скло. Ще один удар і він опинився на колінах. Я підняв руку, притискаючи його магією до кам’яної підлоги. Потік енергії зв’язав його, не даючи поворухнутися.

У його очах блиснула тінь страху. Колись дядько дивився на мене зверхньо, як на слабкого хлопця, але тепер бачив те, чим я став.

— Арісе... — хрипів він, — досить... ти ж не вбивця...

Я підійшов ближче. 

— Я вже тебе раз шкодував, — прошепотів я. — Колись, коли мав шанс покласти край злу, я подарував тобі життя. Пробачив навіть спробу вбити мене. Але цього разу, ні. — Моя рука затремтіла, і магія заграла в повітрі. — За те, що ти зробив з Ноа, доведеться заплатити. Бо за нього я не пробачу.

Я вдарив. Потік енергії прошив простір, і Лорн навіть не встиг крикнути. Усе скінчилося за мить. Я не глянув на його тіло. Не варто. Він більше не мав значення.

Опустився навколішки біля Ноа. Торкнувся пальцями його шиї, слабкий, але відчутний пульс є. Моє серце затремтіло від радості та хвилювання, і я вперше за цю ніч видихнув.

— Ти живий... — прошепотів я, не знаючи, до кого звертаюся: до нього чи до Вищих сил, яким зараз щиро дякував.

Я підняв Ноа на руки. Його тіло було легким, неприродно холодним, але живим. І цього вистачало.

Крок за кроком я виходив з палаючого підвалу. Полум’я вже охопило сходи, облизувало стіни, спопеляло все, що колись звалось домом мого роду. Коли ми вийшли надвір, гроза вже стихала, але небо залишалося чорним.

Я озирнувся на маєток. На місце, де народилася моя помста. Підняв руку й направив магію, вогонь вибухнув яскравіше, поглинаючи камінь і дерево.

Це була розплата. За зраду. За біль. За те, що хтось посмів доторкнутися до мого фамільяра. Мого Ноа....