Розділ 14

Аріс

Я стояв, наче остовпів, дивлячись у спину Ноа, який залишав залу. Всередині відчував, як в ньому кипить образа. І саме це різнуло мене найсильніше. Бо біль, який відгукнувся в моїх грудях, не був моїм, це був його біль.

У залі стало моторошно тихо. Придворні не приховували цікавості: одні – зляканої, інші – осудливої. Мене пронизували їхні погляди, а я вперше за довгий час почувався беззахисним. Не через те, що втратив контроль над натовпом. А через те, що втратив контроль над собою.

І тоді в полі мого зору з’явився король. Я мимоволі схилив голову, але цього разу мені хотілося сховатися не через етикет, а через сором.

Король зупинився поруч. Його обличчя не виражало гніву, радше тяжкий смуток. Він повільно похитав головою, і в ту мить я відчув себе хлопчиськом, якого зловили на дурниці.

— Ви робите велику помилку, Арісе. Зневажати того, хто став частиною вашої душі, – значить гнівити Вищі сили. І я не певен, що ви самі розумієте, наскільки світла істота зараз іде поруч з вами.

Я підвів голову, хотів щось сказати, виправдатися, але в горлі пересохло. Слова застрягли, і все, що я зміг – це ковтнути повітря, що раптом стало важким.

Король не чекав на мої пояснення. Він ще раз глянув на мене, як дивляться на того, хто втрачає щось неоціненне через власну гордість, і відійшов. А я залишився стояти серед чужих очей і відчувати, як провина заповнює мене по вінця. 

***

Я шукав Ноа, наче божевільний.

В голові стояла гнітюча тиша, фамільяр відгородився від мене настільки майстерно, що навіть подумки я не міг його торкнутися. І від цього у всередині мене підіймалася паніка.

Його речі я знайшов першими, акуратно складені біля стіни у вузькому коридорі. Значить, Ноа знову в подобі кота. І стало ще гірше. Замок занадто великий, і шукати фамільяра серед безлічі залів та переходів – наче ловити тінь.

Я почав кликати його подумки, вимагати бодай натяку на місцеперебування, але відчував тільки глуху відсіч. Мене це злостило. Я завжди тримав ситуацію під контролем, завжди. А тут фамільяр, який не просто знехтував моєю волею, а й замкнув двері у власну душу.

Стиснув кулаки й почав застосовувати магію. Нехай він мене не чує, але я чую його. Як би Ноа не ховався, він пов’язаний зі мною, і його енергія пульсує в стінах замку. Вона була інша, тепліша, яскравіша, живіша за все, що мене оточувало. Після мене, він дійсно другий по силі тут. 

Я йшов на цей поклик, мов на вогник серед темряви. І зрештою, вийшов на терасу. Вона світилася в мармурі під місячним сяйвом. Маленький білий кіт, сидів на поручнях і дивився на місяць так, ніби хотів опинитися на ньому.

Зупинився. У горлі пересохло. Всі слова, які я готував, розчинилися. Бо зараз Ноа був не просто фамільяром. Він був чимось значно більшим. І я вперше злякався, що можу його втратити.

Зробив крок уперед і завмер. Слова застрягли в горлі, але мовчати було нестерпно.

— Ноа… — почав я тихо, боячись, що злякаю його. — Я… я, мабуть, повівся як останній дурень. Я навіть не розумію, що зі мною робиться. Усе життя я звик тримати все під контролем. Людей, магію, навіть себе. А з тобою… — я ковтнув важко, відчуваючи, як стискає груди. — З тобою нічого не працює так, як я хочу. І я не знаю, що з цим робити.

Мені здалося, що кіт навіть вухом не повів. Лише хвіст злегка сіпнувся. І саме тоді я почув його голос у своїй голові. Спокійний, але чужий і далекий.

«Ти думаєш, мені легше?» — він звучав гірко, без звичної насмішки. — «Я теж не обирав цього зв’язку. І так, ти маєш рацію. Ми мусимо щось із цим робити. Бо я… я не зможу бути твоїм фамільяром. Не так. Не з тобою.»

Його слова вдарили сильніше за будь-яке прокляття. Я наче провалився в холодну порожнечу.

Іронія долі – стільки днів я мріяв про те, щоб розірвати цей зв’язок. А тепер, коли Ноа сам сказав, що хоче цього… у грудях осіло щось гірке, мов попіл.

Я стиснув кулаки так сильно, що нігті врізалися в долоні. Хотів відповісти, щось заперечити, сказати Ноа, що він не має права так вирішувати… але всередині все кричало: це ж те, чого ти сам прагнув! Ти ж цього хотів!

Тільки от чомусь це боліло так, що ледве можна було дихати.