Глава 23

— Варя, закрий його! — крикнув Адріан.

А я вже рухалася, затуляючи дитину, але темрява обрушилася на нас, наче водоспад. Заплющила очі, чекаючи болю, але його не було. Натомість щось яскраво спалахнуло. Світло, тепле і золоте, розтікалося вулицями, наче світанок. Я розплющила очі й побачила… 2025 рік. Він стояв перед нами. Високий, у сяючому плащі, його очі сяяли впевненістю. Він підняв руку, і темрява зупинилася.

— Достатньо. — його голос пролунав твердо, але спокійно. — Час не твоя іграшка, Морок.

Злодій завив від люті, але 2025 рік лише простяг руку молодшому хлопчику – 2024 року.

— Настав час. — сказав він. — Ми маємо підписати контракт.

Хлопчик завмер. Я відчувала, як він тремтить.

— Я ... а якщо мене забудуть? — прошепотів він. 2025 рік посміхнувся.

— Ніхто не забутий. Час – це не зникнення. Це перехід. Ти залишишся у спогадах, в уроках, історіях. Люди будуть говорити про тебе, згадувати тебе, вчитись у тебе. Ти ніколи не зникнеш, якщо жив по-справжньому. — малий глянув на мене, а потім на Адріана.

— Значить… значить, все буде гаразд? — він прикусив губу.

— Буде. — м'яко сказав англієць, дозволяючи льоду розтанути. — Ми віримо в тебе.

Хлопчик зітхнув і взяв простягнуту руку 2025. І в цей момент куранти почали бити.

Один… два… три…

Світло навколо стало ще яскравішим, і я зрозуміла, що це фінальний момент. Контракт має бути підписаний.

Чотири… п'ять... шість…

Морок заревів, але був скований льодом, який скував його тіло, не даючи вирватися.

Сім… вісім… дев'ять…

Дві дитини взялися за руки, і документ виник між ними, він світиться золотими літерами.

Десять… одинадцять…

— Давай. — шепочу я.

Дванадцять.

Хлопчик робить крок уперед і підписує контракт. Спалах світла. Вихор часу. І… Темрява зникає. Морок зникає. Все затихає. Перед нами стоїть лише 2025 рік. Він усміхається та киває нам.

— Дякую. Ви це зробили.

Я відчуваю, як ноги підкошуються. Все… закінчено.

Адріан підходить до мене й обіймає, міцно, ніби боячись, що я зникну разом із минулим роком.

— З Новим роком, Варя. — шепоче він мені на вухо. Посміхаюся.

— З Новим роком, Адріан.