Глава 3

Розмова Даяни та її брата:

— Алло?

— Адріане, — пролунав у трубці трохи схвильований голос сестри й хлопець тихо зітхає вже передчуваючи неприємності. — братику, будь другом, допоможи.

— Як? — розуміє, що викрутиться вже не вийде.

— У тебе дома моя подруга з України. Вона біженка, втратила доміку через війну і я стала її спонсором, щоб вона переїхала до Великобританії. Але я у відрядженні, запасні ключі закриті в будинку, а будинок закритий ключем, який у мене. Я не хотіла, щоб вона в готелі залишалася, а тому відправила до тебе. Та й не добре це, щоб людина на свята одна залишалася. — белькоче Даяна, а її співрозмовник з кожним словом усе більше хмуриться.

— А чого вона тоді прилетіла, коли ти у відрядженні? Чому ти не попередила? Та й на які свята, ти ж чудово знаєш, що я дуже зайнятий і у Новий рік працюю. Нині мій Новий Рік, моя вахта. Навіщо ти прислала до мене людину? — через напругу й роздратування у господаря будинку з рук зривається кілька сніжинок, але він намагається присікти вільність стихії докорінно. Не вистачало ще, щоб дівчина щось помітила.

— Вона не знала, що я в від'їзді. Я їй не сказала, боялася, що вона передумає. Розумієш, вона сильно постраждала від цієї війни та почала впадати в депресію. Мені просто дуже потрібно було її від туди смикнути, я її довго вмовляла до інциденту з будинком. А про те, що приїхала до тебе додому, вона теж не знала, думала, що до мене, а я на роботі й ввечері повернуся. — продовжувала пояснюватись змовниця, бо в Адріана вже вимальовувався в голові маленька картина подій, до якої сестра вправно маніпулювала подругою.

— Ось… психолог. — тихо лається він і знову нагадує. — Але все одно це мій Новий Рік. Я зайнятий настільки, що поспати ніколи не кажучи вже про гостей.

— Ну, братику, ну, будь ласка. Ну надай їй притулок, до мого повернення. Адже ти вдома майже не буваєш зараз, весь час у підготовці проводиш. А вона зараз номер у готелі не знайде, свята ж. — голос Даяни не був благаючим, вона, як молодша сестра свого брата, знала, що він зробить усе, що вона попросить, просто побурчить при цьому.

— Я через тебе виглядатиму негостинним монстром, бо не зможу приділити їй уваги.

— Так ти і є такий, до того ж уваги їй не треба. Адже ти вже повинен був зрозуміти, що вона англійської не розуміє. А ти я так розумію заради неї свої мовні знання відкривати не будеш, а тому буде добре, якщо зможеш їй пояснити що і де вдома лежить. — хихотить дівчина й Адріан здається.

— Гаразд, але будеш винна.

— Добре, добре. Буду. Ти вже тільки подбай про Варюшу.

Візуалізація Адріана: