Присвячуєтся всім загиблим у результаті Повномаштабної війни!
Та всім тим, хто досі вміє вірити в дива та магію Нового Року!
Що найжахливіше може статися напередодні Нового Року? Розкуплять весь горошок у магазині? Або ж доведеться купити ялинку в тридорого? У моєї історії все набагато сумніше – я втратила домівку. Ні, мене не виселили з орендованої квартири, і навіть банк не вирішив забрати моє закладене майно. Все куди прозаїчніше в наших теперішніх реаліях – у мій будинок потрапила ракета. І ось я, навантажена лише власною дамською сумочкою та рюкзаком зі спортзалу, лечу в Англію до подруги, яка виступила для мене спонсором і я змогла отримати візу. У будинок до батьків – я не захотіла, у них своє життя та маленька дитина. До того ж коли звикла жити наодинці з самою собою дуже складно, знову вжитись з великою і галасливою сім'єю, яка може порушити твої особисті кордони. А ось подруга – інша справа, адже та не дуже відрізняється від мене за характером, та й працює 24/7. Тому після недовго життя в готелі я перебуваю в літаку з пунктом призначення «Нове життя».
Після прильоту, проходження митниці та купівлі нової сімки, я їду на таксі до потріьного будинку, бо подруга не змогла вирватися з роботи та зустріти. Англія зустрічає мене похмурою погодою та прикрасами на кожному кроці, це ще з Різдво, яке тут є головним святом зими. Але це не псує мого настрою, навіть не дивлячись на похмурість погоди, дух свята все одно відчувається, що не може не тішити. Коли опиняюся перед дверима будинку, згадую, де подруга казала знаходяться ключі. Точно! Горщик прибитий до дерева і засаджений якимись ліанами. Намацую ключі й відчиняю двері, роззуваюсь відзначаючи, що в такому великому будинку цілком собі тепло незважаючи на градус, що близиться до нуля. У передпокої так само скидаю верхній одяг і сумки й проходячи у величезну вітальню побачивши великий білий диван плюхаюсь на нього зі стогоном насолоди. Все-таки дві доби в дорозі, спочатку зі свого міста до Варшави автобусом, потім в аеропорту, чекаючи на свій рейс, і сам переліт. Від довгого сидіння все тіло заніміло, стегно зводило судомою, а місце нижче спини взагалі відчувалося як один прим'ятий вареник.
— What are you doing in my house? — пролунав десь праворуч хрипкий чоловічий голос, що звертався до мене англійською. Мене аж підкинуло і змело з дивана від такої несподіванки.
— Що? — питаю у нього українською, бо англійською не володію. Я навіть з таксистом на пальцях розумілася, а він взагалі китаєць.
— What are you doing in my house? — знову белькоче на своєму, а я судомно намагаюся зрозуміти, хто це може бути й чого від мене хочуть. — Who are you? How did you get here?
— Тааак, що ж робити? — міркую, хапаючись за голову. — Знаю! Даяно!
Намагаючись триматися на відстані від незрозумілого суб'єкта, який продовжує мовити щось на своїй мові, набираю номер подруги слухаючи тихі протяжні гудки.
— Алло? Ти вже долетіла? — запитують у мене зрозумілою та рідною мовою. Моя подруга англійка, яка після початку повномасштабної війни вивчила українську, щоб допомагати людям мого народу. Вона психолог і з нею ми познайомилися близько півтора року тому, зовсім випадково в соц. мереж.
— Долетіла і навіть доїхала. Даян, тут якийсь мужик, він говорить англійською і щось від мене хоче. Я нічого не розумію. Хто це? Ти не казала, що живеш не одна. — скаржуся їй, бачачи, як несподіваний відвідувач будинку замовкає.
— Так це мій брат. Ти якраз із ним житимеш.
________________________________________________
Вітаю любі читачі, рада вас тут бачити!
Я довго думала, чи потрібно мені писати новорічну історію, і тільки після ночі без сну зрозуміла - ТАК!!! Ідею цієї книги мені спала на думку, ще два роки тому, однак я вирішила відкласти її. Сьогодні мені міркувалося, що не у всіх є святковий настрій, то ж чому б мені його трохи не підняти?
Давайте разом хоч трошечки згадаємо дитинство, коли Новій Рік був чимось особливим. Запах мандаринів та салатів, прикрашена ялинка, відлік до нового року і саме головне віра в дива!
Дякую за прочитання, та гарного мандрування книжковими світами!)
Ваша Анітвела.
Візуалізація Даяни:
#917 в Любовні романи
#224 в Короткий любовний роман
#238 в Фентезі
#48 в Міське фентезі
Відредаговано: 26.12.2024