5

Коли я повернувся в «Сльози русалки» Мігель сидів з кислим виразом на обличчі і допивав вже другий глек вина. Неприязно зиркнувши в мою сторону він роздратовано буркнув:

– Щось ти занадто швидко повернувся.

– А скільки там тої дороги було, – безтурботним тоном відповів я. – Відвів синьйорину до порогу театру та й все.

– Вона про мене не згадувала?

– Так, цікавилася звідки ти родом, – трохи злукавив я щоб підняти настрій другові.

– Сподіваюся ти розповів що я з древнього, шляхетного роду? – очі в Алонсо загорілися від збудження.

– Сам про все їй завтра розкажеш, – ухилився я від прямої відповіді і щоб перевести тему розмови запитав. – Ти вже придумав як будемо виясняти є в кардинала родима пляма на руці, чи немає? Бо без цього я категорично відмовляюся влаштовувати зустріч Іоланти з Його Преосвященством.

– На жаль ні, – відповідь приятеля не надто здивувала мене, адже я не сумнівався в тому, що весь цей час його думки були зайняті молодою циркачкою.

– А у мене здається з’явилася непогана ідея, – промовив я виливаючи в свій кухоль залишки недопитого іберійцем вина.

– Ух ти, давай поділися нею. 

– Пригадуєш, ти якось розповідав мені, що камердинер кардинала заборгував тобі десять дукатів. То він вже віддав їх, чи ще ні?

– Ні, – з виразу обличчя друга було зрозуміло, що він вже втямив до чого я веду.

– То ти маєш всі підстави вимагати у нього певну послугу взамін його боргу.

– Ти хоче, щоб він замість повернення грошей розказав нам, чи має Його Преосвященство родимку на тілі?

В голосі Алонсо пролунали нотки сумніву. Це й не дивно, адже десять дукатів хоч і невелика сума, однак все таки гроші, які на дорозі не валяються. Та бажання сподобатися юній циркачці перемогли меркантильні мотиви в душі Мігеля, тож він за якусь мить бадьоро вигукнув:

– Відмінний план, П’єтро. Пішли, пошукаємо того невдячного боржника.

Луї Буссенара, камердинера кардинала Фелліні ми знайшли в корчмі на сусідній вулиці. Старий шахрай грав в кості з двома неохайно одягнутими містянами. Судячи з їхніх набурмосених фізіономій фортуна сьогодні була на стороні Луї. Помітивши іберійця Буссенар невдоволено скривився і наїжачився так наче на його шляху зустрілася отруйна гадюка.

Алонсо опустив свою важку руку на худорляве плече камердинера й стиха мовив:

– Луї, до тебе є серйозна справа. Треба її зараз обговорити віч-на-віч.

– Грошей немає, – пролепетав Буссенар накривши долонею кілька виграних мідяків. – Сам бачиш, ніяк не можу відігратися.

Кислі обличчя його партнерів по грі свідчили про цілком протилежне, та Алонсо не став вдаватися в подробиці того скільки виграв чи програв сьогодні лукавий камердинер. Стиснувши плече старого шахрая так, що аж у того аж захрустіли кістки Мігель владним тоном наказав:

– Луї, вийдемо надвір. Треба поговорити.

Буссенар приречено зітхнувши важко піднявся зі свого місця і неохоче поплентався поперед іберійця до виходу. Коли ми опинилися на вулиці він скривившись почав жалісливо скиглити:

– Мігелю, ну зрозумій мене правильно. Я не маю зараз десять дукатів, тож не можу віддати тобі свій борг. От наступного тижня отримаю платню від кардинала і відразу ж розплачусь з тобою сповна.

– Помовчи, – гаркнув іберієць, якого вже почала дратувати недостойна поведінка кардинальського камердинера. – Я готовий пробачити тобі твій борг, якщо ти готовий зробити мені одну невеличку послугу.

– У тебе благородна душа справжнього шляхетного лицаря, – вмить пожвавішав Буссенар й улесливою посмішкою поцікавився. – А що за послуга, Мігелю?

– Треба, щоб ти відкрив мені одну таємницю Його Преосвященства, – не став ходити околяса Алонсо.

– Мігелю, та як ти смієш мені таке пропонувати, – з напускним обуренням пробелькотів старий шахрай. – Я ніколи і ні за які гроші не зраджу Його Преосвященство. Хоч відразу тут ріж мене на дрібні шматочки чи віддай на розтерзання лютим тролям.

– Луї, та на твоє сухоребре тіло не спокуситься навіть найнікчемніший орк – насмішкувато мовив мій побратим. – І ти б спершу уважно вислухав, яка таємниця кардинала мене цікавить, чим корчити з себе вірнопідданого героя. Зауваж, якщо ми зараз з тобою не домовимося, то не тільки борг буде і надалі «висіти» на тобі, я ще почну нараховувати відсоток за затримку. Скільки часу ти мені його вже не віддаєш?

– Мігелю, то що ж тебе цікавить? – вже без будь-якого героїчного пафосу діловим тоном запитав Буссенар.

– Я ось тут з другом П’єтро уклали одне парі, – хитро примруживши очі промовив Алонсо. – Він стверджує нібито у кардинала є на тілі родима пляма, а я кажу, що шкіра у Його Преосвященства чиста мов у новонародженого немовляти. То хто з нас має рацію?

– А яка ставка у вашому парі? – очі в камердинера зблиснули азартні вогники.

– Барильце найкращого вина яке можна знайти в цьому місті, – підключився до розмови я, й щоб підштовхнути Буссенара до співпраці додав. – До речі, незважаючи на те хто з нас виграє парі, обіцяємо пригостити і тебе вином.