4. Вадим

Чорт, це вже було каверзне запитання. Але принаймні вони не запитали дату. В принципі, у нас із Сашею вже був поцілунок, один-єдиний. І щоб не помилитись в свідченнях, треба згадати саме його, але не називати дату… Вирішивши, що це єдиний правильний варіант, я так і написав. 

І вже за мить ведуча промовила:

 — Так, обоє відповіли правильно — перший поцілунок під час вечірки, на очах у друзів! Ви молодці, отримали три бали, побачимо, які результати отримає наступна пара! Привітаймо наших учасників оплесками! 

Коли ми покинули сцену і зайшли "за куліси", я сказав Саші: 

— Ми з тобою молодці, хоч і майже не обговорювали того, що запитали, але зорієнтувалися. Може, дійсно виграємо… 

 — Ми обов’язково виграємо! — бадьоро сказала вона. — І поїдемо до Парижу!

Але так швидко вперед ми не вирвались, бо двоє наших конкурентів так само правильно відповіли на три з трьох питань. 

І вже зовсім скоро обʼявили наступне завдання:

— Отже, ми перевірили, як ви знаєте одне одного, тепер перевіримо, чи можете ви покладатись одне на одного! Завдання буде складатись з двох частин: перша частина, в якій треба буде щоб один з партнерів розслабився і впав в руки другому, повністю розслабившись! А друга — де ви будете танцювати на газетці! Як на конкурсах на весіллі! А потім саме глядачі будуть вирішувати і голосувати за того, хто найкраще впорався з цим і останнім, третім і фінальним завданням! — бадьоро сказала ведуча. 

— Що ти, зможеш впасти мені в руки? — запитав  пошепки. 

 — Авжеж, — вона усміхнулась. — Я ж знаю, що ти мене втримаєш!

Я усміхнувся, мені навіть стало трохи весело. Ми всі вийшли на сцену і потім, коли ведуча обʼявила, що "час падати в руки долі", всі по команді почали ловити своїх дівчат.

Саша дійсно дуже легко впала мені в руки, зовсім не напружившись. У нас вийшло добре. Коли вона вже була в моїх руках, наші погляди зустрілись і я подумав, що в неї дуже красиві очі. 

— І знову всі впорались! Приголомшливо! Але на газетці ми точно виженемо одну з пар! Ту, що протримається найменше! Ми будемо складати газетку навпіл до тих пір, поки хтось не вийде з гри! — з азартом сказала ведуча.

На майданчик винесли газети, які спочатку розстелили повністю. Потім нам сказали стати на них і приготуватись до танцю. Місця було достатньо, щоб ми вільно розташувались, але це тому що це був тільки перший етап… Коли музика почала грати, я торкнувся долонею талії Саші і зазирнув їй в очі. Вона поклала руку мені на плече і усміхнулась. А потім тихо запитала:

 — Пам’ятаєш, як ми танцювали тоді, на Новий рік? 

— Рік тому, чи ні, то було два роки тому, — пригадав я. — Ваших батьків не було вдома, і твій брат влаштував новорічну тусівку, — я усміхнувся.

 — Так, і ти побачив, що я сиджу в куточку і запросив мене, — сказала вона. — Для мене це було так хвилююче, я й досі пам’ятаю свої відчуття, немов мільйон мурашок по всьому тілу…

— Звучить так, ніби ти вже тоді… — я не встиг договорити, бо музика скінчилась.

— Отже, згинаємо газету навпіл! — перервала нас ведуча. 

Я трохи відсторонився від Саші і ми зійшли з газети. Потім я зігнув її рівно навпіл і коли музика знову заграла, нам довелось стати набагато ближче. Тепер її тіло притискалось до мого. 

Раптом я подумав, що хочу поцілувати її зараз… 

***
Привіт, книга буде невеликою і безплатною, буду дуже вдячна за сердечко та коментар, так як книга бере участь в конкурсі)