2. Вадим

З самого дитинства Саша дратувала мене. Не знаю, чому, але я ніколи не міг бути абсолютно байдужий до цього дівчиська. Вона була занадто заурядною і звичайною. Але завжди мала гострий язичок. Що раніше, що зараз, ми часто вступали в перепалки, які хоч і підбішували. але насправді і трохи веселили мене. 

А ще мені подобалось трохи дражнити її, бо Саша була ще зовсім дівчинкою, це було видно. 

Чомусь коли побачив її сьогодні, подумав, що не хотів би, щоб тут її підчепив хтось. Але це, певно, тому що вона сестра мого друга, так, саме тому…

І як все дійшло до того поцілунку, хто зна…Я думав, вона відштовхне мене. Все ще вважав її маленькою дівчинкою, якої не можна торкатися. А вона взяла і кивнула. 

Поцілунок схвилював мене сильніше, ніж я очікував, і коли Саша відсторонилась, я хотів запропонувати їй втекти нафіг з цієї вечірки, але нас перервала журналістка.

Мені часто пропонували всяку дурню типу телешоу, тож я не здивувався і цього разу. Вже хотів відмовитись, коли Саша сильно наступила мені на ногу і видала: 

 — О так, це дуже спокуслива пропозиція, ми залюбки візьмемо участь, правда, любий?...

Дивилась на мене своїми блакитними очиськами і навіть не підозрювала, що було у мене в голові зараз… Якби не нога, яку вона притисла своїм підбором, то картинки в голові, авжеж, були б ще більш яскравими, але…

 — Авжеж, якщо ти цього хочеш,  — сказав покладисто. Хоча на думці було дещо не таке пристойне. Хай тільки ця журналістка залишить нас вдвох.

  — Супер, — вона зраділа і рвучко обняла мене. 

 Журналістка дістала з кишені телефон і сфотографувала нас, я закотив очі, але обійняв Сашу у відповідь. І тут моя увага зосередилась на її бюсті, здається, вона не вдягнула ліф. Фантазія знову підкинула неправильну картинку. Сестра друга має бути табу, якого біса я в усе це вляпався?...

***

Коли нарешті ця тупа журналістка відійшла від нас, я схопив Сашу за запʼясток і повів на задній дворик, щоб поговорити. 

Тут було доволі прохолодно, але блін, я був не надто в гуморі. Припечатав її до стінки, спер обидві долоні об стінку біля її голови: 

— І що це було, мала? Яке ще телешоу? 

 — Тобі ж треба… для популярності… — пискнула вона. 

— Ага, для популярності, — я вигнув брову. — Мені це прямо дуже треба! Я вже і так популярний! 

 — Я дуже хочу поїхати в Париж, це моя мрія, — Саша тяжко зітхнула. дивлячись на мене очима, повними сліз. 

Ще коли ми були дітьми, я не міг дивитись на її сльози. Вони вводили мене в якийсь ступор. Я забував, про що взагалі хотів сказати, за що посваритися. Зараз сталося те ж саме.

Вона здивувала мене цими своїми сльозами. Bzs9HGtk

— Ну ее… Ти чого? Не треба одразу ревіти, чуєш! Добре, хочеш в Париж, спробуємо, — я почухав потилицю. — Ну, принаймні, на тому шоу нам точно не буде нудно, так?...

 — Так! — очі Саші засвітилися, як у дитини, якій показали гору різдвяних подарунків. — Це ж не насправді, треба просто зіграти роль!

Вона ж простушка… Абсолютно звичайна… Он повна взагалі! Так, ну що я в ній такого знайшов?... 

Голос розуму був не надто гучний в моїй голові. Інший голос, той, що шепотів про те, що мені хотілось продовження поцілунків, кричав голосніше про те, що поки ми будемо грати, може статись щось дуже хороше і приємне… 

***
Привіт, книга буде невеликою і безплатною, буду дуже вдячна за сердечко та коментар, так як книга бере участь в конкурсі)