40. Ніл. Плани на вечір

Коли її мама назвала мене справжнім імʼям, я аж подих затамував. Чим ми себе видали? Чим я себе видав? В клініці не мали проговоритись…

— Значить, ви вже все знаєте… — я зітхнув. 

— Я знайшла твій паспорт, коли прибирала, — сказала мама Мел. — А потім погуглила і побачила твої соцмережі, тоді вже всі сумніви відпали… Але навіщо тобі це було потрібно? Я не розумію…

— Ну… Ми з Мел познайомились випадково, я їй підіграв в ресторані, потім вона стала на мене працювати… Ну, і вона мені все більше і більше подобалась. А потім виявилось, що ви приїжджаєте і якось ми придумали цей план. Хоча насправді я радів, що був привід бути ближче до Мел. Тому і погодився…

 — Мені теж сподобався Ніл ще з першого дня нашого знайомства, — Мел підійшла і взяла мене за руку. — І чим далі, тим більше я закохувалася…Я дуже щаслива, що ми знайшли одне одного, хай і таким трохи дивним способом…

— Що ж, раз ви обоє серйозно налаштовані, я не проти, — сказала вона. — Але якщо ти, Ніле, образиш мою дівчинку…

— Я не збираюсь ображати Мел, — одразу запевнив я її маму. — У мене серйозні наміри, ну, про одруження поки що мова не йде, але все одно, я серйозно налаштований щодо Мел. 

 — А якщо раптом вона завагітніє, що ви будете робити? — вона поглянула на мене, як сувора вчителька на учня. 

— Ну, ми не діти і будемо обережні, це по-перше… — пробурмотів я. Бляха, ну про таке я точно не збирався говорити з її мамою. 

 — У житті всяке трапляється, — вона похитала головою. — Тому я хочу знати, чи в тебе взагалі про одруження мова не йде, чи лише зараз це не входить у твої плани?

— Думаю, поки що не входить, бо ми тільки-тільки почали зустрічатись… — сказав я. — І одружуватись ми будемо не по зальоту чи щось таке, а коли будемо впевнені, якось так я собі це уявляю. 

 — Ну, тоді я спокійна, — вона усміхнулась. — Ти дійсно справляєш враження серйозного чоловіка, не такого як той тупий Олег… Мені ніколи не подобалося це ім’я. 

— Авжеж, я радий це чути… Але ж ви його так і не знали, як я зрозумів…. — здивувався я. 

 — З того, що Мел про нього розповідала, у мене склалося не дуже хороше враження… Але, коли я побачила тебе, подумала, що, може, помилялася. Тепер же розумію, що моя інтуїція мене не підвела. Ти мені одразу сподобався, я ще здивувалася, що Олег так перевиховався…

— Радий це чути, — я відчув полегшення. — Дякую вам…

***

Коли ми з Мел нарешті залишились вдвох в моїй кімнаті, я видихнув з полегшенням:

— Ну, я очікував якогось більшого скандалу, якщо вона дізнається, — зізнався чесно, обіймаючи її.

 — Ага, я теж, коли почула, що вона про все дізналася, перелякалась не на жарт. Але вона образилася не тому, що ти не Олег, а тому, що на її думку, я не довіряла їй і не розповіла всю правду. 

— Ну, добре що все обійшлось, — Я торкнувся губами її губ. — Лишилась всього одна ніч, так? — запитав пошепки.

 — Так, — її очі засяяли. — І тоді ми опинимося наодинці…

***

Наступного дня був вихідний. Мама Мел їхала о шостій вечора, тож я планував далі зробити справжній романтичний вечір. 

Я спланував все до деталей.

Спочатку мав бути французький ресторан з проектором, де показуватимуть якесь французьке кіно про кохання під елітну французьку їжу.

Потім ми мали повернутись додому і нарешті бути там тільки вдвох. 

Коли ми провожали її маму, та на прощання сказала:

— Що ж, дякую вам за гостинність, тепер не буду заважати, насолоджуйтесь життям, поки ви самі!