39. Мел. Викриття

Робочий день вже закінчився, всі працівники розходилися, і я зазирнула до Ніла в кабінет:

— Їдемо додому? — запитала, ледь усміхнувшись. 

— Так, ходімо, — він кивнув. Виглядав якимось заклопотаним. 

— Якісь проблеми на роботі? — запитала я, коли ми вже сиділи в машині. — Ти вранці був в іншому настрої…

— Та мій колега-іноземець, виявляється, писав, а я не бачив. Тепер хоч би це ніяк його не образило, в нас намічається серйозний контракт. 

— Ой, дуже шкода… Сподіваюся, він не образиться, може, пояснити, що ти був у лікарні…

— Ну, він ніби нормальний, — погодився Ніл. — Не хочу виправдовуватись. Тож написав йому чесно, що пропустив повідомлення. От чекаю, що відпише. І що він хоче. Запропонував йому дзвінок в зручний для нього час.

 — Ти все правильно зробив, — я поцілувала його в щоку. — Завтра все залагодиться. А нам ще залишився один день з мамою, а потім вона поїде…

Зробила грайливу паузу, дивлячись йому в очі. 

— О так, це піднімає настрій, — Ніл теж одразу усміхнувся і взяв мене за руку. — Я вже чекаю-не дочекаюсь, коли… — він ледь облизнув губи.

 — Я теж. Чекаю, не дочекаюся, — я засміялась. — А зараз поїхали дегустувати чергові мамині кулінарні шедеври…

***

Коли ми увійшли до квартири, мама чомусь не вийшла нас зустрічати, як робила це раніше. Ну я не дуже здивувалася, подумала, що може вона прилягла відпочити і задрімала. 

Я, перевдягнувшись, пройшла на кухню, знайшла там готові страви і почала накривати на стіл. А потім вирішила покликати маму. Коли зазирнула у її кімнату, побачила, що вона лежала на ліжку і була якоюсь блідою.

 — Мамо, ти захворіла? — стурбовано запитала я.  — Може, потрібні якісь ліки?

— Я завжди вірила тобі, довіряла, думала, у нас близькі стосунки… А виявилось, що ти мене обманювала… 

 — Ти про що? — не зрозуміла я, хоча відчула якусь тривогу. 

— Про Олега… Хоча, якого Олега, не Олега! А Ніла! Хто він взагалі такий, цей Ніл? І де справжній Олег?

 — Ніл — це Ніл, — я зітхнула. Я його кохаю. А з Олегом ми розійшлися, вірніше, це він мене покинув. А звідки ти дізналася про все? У лікарні сказали?

— Я знайшла це… — вона простягнула закордонний паспорт, який лежав на тумбі. — Там написано імʼя…

 — Вибач, будь ласка, що ми сказали неправду, — я потупилась. — Але це стосувалося лише імені, а все інше правда. Ми з Нілом зустрічаємося, і я дуже щаслива…

— Але навіщо ця брехня… Ти не довіряєш мені… Я думала, що ми близькі, але я помилялася… 

— Я думала, що це все несерйозно… Ну, що ми з Нілом просто зіграємо роль закоханих, а потім розійдемося. Олег пішов від мене, і мені не хотілося нікому зізнаватись у цьому… Так, я вчинила по-дурному, і мені дуже шкода,  ти важлива для мене, мамо…Я обіцяю більше ніколи тебе не обманювати…

— Я хочу, щоб ти усім ділилась, я ж твоя мама… Я ж бажаю тобі тільки найкращого… Як Ніл взагалі на таке погодився?... Ви давно знайомі? Ви ж спите в одному ліжку!... 

Я відчула, що червонію. 

 — Він захотів мені допомогти, — пробурмотіла я. — Ніл дуже хороший, ну ти ж сама бачиш, який він…

— Бачу, — вона зітхнула. — І все одно маму обманювати недобре.

 — Більше не буду, — сказала я, як говорила в дитинстві і обійняла маму. 

Саме цієї миті в двері постукали, і ми почули голос Ніла:

 — Ви так довго не виходите, що я вже почав непокоїтись…

 — Заходь, Ніле! — голосно сказала мама.  — Розкажеш про свої плани стосовно моєї доньки…

Продовження - завтра о 20.00! Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко - так ви точно не загубите її і дізнаєтесь, що буде далі!