38. Ніл. Робочі будні і не тільки...

Зранку, коли прокинувся, вже не переживав через те, як тіло реагує на Мел. Бо тепер ми офіційно почали зустрічатись і вона знала, які в мене на неї плани.

Я вимкнув будильник, який мав от-от задзвонити, і торкнувся губами шиї Мел, легенько, ледь-ледь. Прокидатись від цього має бути приємніше, ніж від стандартної мелодії айфона.

Мел  усміхнулася крізь сон, а тоді її очі розплющились і вона спершу сонно глянула на мене, а потім усміхнулась. 

— Ти сьогодні замість будильника? — тихо сказала, дивлячись мені в очі. 

— Готовий вічно бути твоїм будильником, — я також усміхнувся. — Блін, треба було мені першим і ще раніше зізнатися… Вже б давно міг цілувати тебе щодня.

— Ти був справжнім джентльменом, — вона солодко потягнулася. — Але я мріяла про той момент, коли ти все ж наважишся мене поцілувати…

— Якби не ті домовленості з друзями, я б цілував тебе ще в вечір знайомства. Хоча, може й на краще, що все сталось, як сталось, — додав замислено. 

 — Так, все на краще, — кивнула Мел. — Зате тепер вже ніщо не стане нам на заваді…

Коли ми вже вийшли з кімнати, її мама ніби чекала на нас, бо мало не під дверима стояла. Може, підслуховувала?

— Ой, я хотіла покликати вас на сніданок… — одразу сказала вона.

Мел усміхнулась їй:

 — Дякуємо, ти нас розбалувала за цей тиждень…. 

— Так, дякуємо, — пробурмотів я, теж усміхаючись. Але все ж було трохи ніяково. Що  саме вона чула?... Якщо підслуховувала?

Ми пройшли на кухню, там вже все було готове. Але її мама нічого такого не сказала. Певно, обійшлось…

Коли ми вже їхали в машині, я запитав Мел:

— Як думаєш, тоді під дверима вона підслуховувала нас? Чи не почула вона зайвого? Хоча поводилась так, ніби не почула. 

— Ми наче неголосно розмовляли, думаю, вона не почула, — Мел торкнулась моєї руки. — Все буде добре. 

— Ну, раз ти так говориш, добре… Не в образу твоїй мамі, але я реально сподіваюсь, вона швидко розбереться зі своїми справами і ми залишимось самі. 

— Так, дуже дисципліновані люди, спершу відвідали лікаря, здали аналізи, отримали рецепт на контрацептиви, а вже потім буде… ну… — вона почервоніла. — Все, що має бути…

— Все, що ми захочемо. Я не буду тебе квапити, якщо що… — я усміхнувся. — Хоча не буду брехати, я хочу всього того, що "має бути". 

Якраз в цю мить я вже припаркував машину і переплів наші пальці, зазирнувши їй в очі. Мел потягнулася до мене, заплющивши очі

Я теж заплющив очі і подався вперед, цілуючи її. 

Я ніяк не міг насититись нею, так давно хотів вільно торкатися її, що тепер мені весь час хотілось цього, хотілось не відпускати її і цілувати весь час…

Мел відповіла на поцілунок. Вона була ніжною і водночас пристрасною…

Потім я все ж відсторонився. Мене заводили навіть просто поцілунки з нею, бляха… 

— Треба зупинитись, бо я не дочекаюсь ці два дні… — сказав неголосно.

— Так, ходімо, треба зберігати субординацію, принаймні в офісі, — Мел усміхнулася, дістала з сумочки помаду і підфарбувала губи… 

***

В офісі все йшло нормально, аж поки ближче до вечора до мене не зайшов Алекс. Він виглядав якимось трохи невдоволеним.

— Ніле, скажи мені, а чому ти нашого іноземця ігноруєш? Він вже аж мені написав…

— В сенсі ігнорую? — здивувався я. 

— Ну, не відповідаєш на повідомлення, — пояснив той.

Я дістав мобільний і відкрив телеграм. Дійсно, через купу телеграм-каналів, на які я підписаний, чат з Джеком опустився вниз. 

Виявилось, він писав мені декілька разів, але я не бачив, що він мені писав.

Він казав, що скоро планує знову приїхати і хоче підписати ще один контракт на збільшення поставок на вигідних нам умовах…