35. Мел. Пригода в ресторані

Коли він це сказав, то якось так поглянув на мене, що в мене аж мурашки побігли по всьому тілу… Якби ми були не в лікарні зараз, я б, може, наважилася сказати, що відчуваю до нього, але зараз точно був не той час і не те місце…

 — Ну. скажемо. що працюємо над цим, не буде ж вона зі свічкою над нами стояти, — відповіла, сподіваючись за жартом приховати зніяковілість. 

— До речі, а ти знаєш, звідки цей вираз про стояти зі свічкою? — запитав Ніл. 

 — Не знаю, а звідки?

— Так колись еее… — він трохи замʼявся. — Ну, ці, нічні метелики, рахували сеанс. Поки горить свічка — одноразова оплата. Якщо запалюють другу, це вже подвійна оплата. 

 — Цікаво, — я про таке не знала. — А що, в них годинників не було?

— Ну, якось по свічці в процесі, певно, легше орієнтуватись. Мигцем вона глянула, ще десь половина, ну і паше далі… — Ніл засміявся. — Уяви, шукати так годинник в цей момент… 

 — Ага, не дуже зручно, — я усміхнулася, і тут з кабінету вийшла медсестра та покликала нас. 

 Лікарка була  досить молодою жінкою, привабливою, доглянутою, вона зустріла нас з усмішкою:

 — Доброго дня, так приємно бачити таку красиву пару, що вас привело до нашої клініки? Плануєте народження малюка? 

Ніл поглянув на мене, потім на лікарку.

— Ну, поки що ні, нам подарували цей огляд. В будь-якому разі, огляд не буде зайвим, — сказав він.

— Зрозуміло, ну, це похвальне рішення, — вона кивнула. — Скільки часу ви вже разом? 

Тут вже Ніл поглянув на мене.

— Не дуже багато, — відповіла я. 

— Менше року? — уточнила лікарка. 

— Так, — я кивнула. 

— А як у вас із статевим життям? Воно регулярне? Скільки разів на тиждень, ну, приблизно? 

Я відчула, що червонію. Сподівалася, Ніл якось викрутитися. 

— Тричі, приблизно, може, чотири, — сказав він спокійно. 

Лікарка щось занотувала собі.

— Якихось скарг немає, ну там на біль, чи дискомфорт? — звернулась вона до мене. 

— Ні, все нормально, — поспішно відповіла я. 

— Ну, судячи з результатів огляду, ви обоє цілком здорові, і можете планувати вагітність, як тільки вам захочеться цього. А поки що можемо підібрати для вас засоби захисту…

Я сиділа як на голках, відчуваючи страшенну незручність, аж поки прийом закінчився і ми вийшли з кабінету.

— Нарешті це позаду, — видихнула я, дивлячись на рецепт, який тримала в руках. 

— Зазвичай люди обманюють, кажучи, що в них немає сексу, коли він є, — Ніл пирхнув. — Ми тут змогли всіх обійти… 

— Так, розказати комусь — не повірить… Ну що, їдемо додому, чи повечеряємо десь? 

— Можна повечеряти, — погодився Ніл. — Можна сходити в "Шалом", або "Молодість", в останній дуже цікавий дизайн, є стіл більярдний, за яким їдять. І їжа там проста українська, але дуже смачна. Багато різних автентичних елементів. 

— Давай сходимо, я люблю щось цікаве, — сказала я. — Винагородимо себе за пережитий у клініці стрес…

***

Коли ми вже сиділи за столиком і якраз зробили замовлення, у Ніла задзвонив телефон. Він дістав його і поглянув на екран. 

 — Хтось з роботи? — запитала я. 

— Так, — він кивнув. — Я відійду на пару хвилин, добре?

 — Авжеж, іди, — сказала я. Дістала і свій телефон та поглянула, чи ніхто мені не писав. Побачила повідомлення від подруги Віки і вже збиралася відповісти  на нього, як якась тінь впала на мій мобільний. Я підвела голову і побачила незнайомого чоловіка, що стояв біля нашого столика. 

— Привіт, кралю, сумуєш сама? Давай складу тобі  компанію! 

 — Вибачте, я не сама. а зі своїм хлопцем, — сказала я, сподіваючись, що він зараз піде. Та незнайомець виявився наполегливим. 

— Ну, хлопець — не чоловік, посунеться. Давай я пригощу тебе чимось, дивлюсь, вам ще навіть їжу не принесли, — він торкнувся моєї долоні, здається, він був пʼяний...