31. Мел. Замок заїло

Я побачила, що мої слова засмутили Ніла. Тому поспішила одразу додати:

 — Але ці почуття вже в минулому, він розчарував мене своїми вчинками, і я дійсно не хочу мати з ним нічого спільного…

— Ти не маєш виправдовуватись переді мною, — він похитав головою. — Добре, не будемо про це, — він взяв суші і почав їсти, здається, його настрій все ж дійсно дещо зіпсувався.

 — Як скажеш, — я зітхнула. Зараз подумала, що не треба було мені говорити, як сильно кохала Олега. Але я ніколи не любила казати неправду. І не розуміла тих дівчат, які приховують свої колишні стосунки, адже все може випливти на поверхню, і стане ще гірше. ніж якби теперішній партнер знав усю правду…

Ми мовчки поїли, а потім я спитала:

 — Поїдемо додому? 

— Так, поїхали, — він кивнув. Дістав гроші, попросив рахунок і вже за пʼять хвилин ми були в машині.

 — Ти образився на мене? — запитала я, коли автівка рушила з місця. 

— Ні, з чого ти взяла? — він не дивився на мене, дивився вперед, на дорогу.

 — Став якийсь мовчазний і ніби весь час про щось думаєш…

— Ні, все нормально, — Ніл похитав головою. — Ми майже приїхали… Як думаєш, твоя мама ще щось знайшла у мене за сьогодні?

 — Сподіваюся, гумова жінка в тебе ніде не захована? — я усміхнулась. 

— Ні, такого нема, — він теж усміхнувся. — Не люблю всякі несправжні штуки, це якось гидко. 

— Я теж не люблю, — приєдналась до нього я. — Лише все натуральне!

— Так, натуральне, — він поглянув на мене. — Що може бути краще справжнього сексу з реальною дівчиною? Особливо, якщо вона тобі подобається.

 — Хіба що секс з реальною дівчиною, яка тобі подобається, на гойдалці, — пожартувала я. 

— О, та штука реально класна, — погодився Ніл. — Ти ніколи не пробувала такого?

 — Ні, — я похитала головою.  — Навіть не знала, що є таке…

— Є багато подібних штук, різних, ну, для різноманіття в ліжку, — сказав Ніл. 

Добре, що ми якраз приїхали, бо від цієї розмови мені вже стало жарко…

***

 — Ви, мабуть, зголодніли на роботі, — мама, побачивши нас, відразу зібралася накривати на стіл. 

— Ну, ми взагалі ходили на вечерю, — трохи винувато сказав Ніл. — Пробачте.

 — Он як, — вона трохи насупилась. — Певно, ви вже втомилися від мене..

 — Зовсім ні, — поспішила сказати я. — Просто захотілося суші…

— І сходити на побачення, — тут же додав Ніл. — А то тільки робота і робота… Не ображайтесь, будь ласка.

 — Ну я сама була молода, тож знаю, що хочеться побути на самоті… Вже за три дні я поїду, не буду вам заважати…

А мені чомусь стало сумно, бо я зрозуміла, що коли вона поїде, ми вже не матимемо потреби в тому, щоб жити в одній квартирі. Адже Ніл може захотіти привести якусь жінку до себе, і моя присутність буде зайвою…

Я згадала ту дівчину з ресторану — вона була дуже красивою і впевненою в собі. Мабуть, саме такі красуні подобались Нілу… 

***

Ми все ж ще раз повечеряли, щоб не засмучувати маму, трохи посиділи разом перед телевізором, а потім пішли до себе. Ніл наче вже не був такий мовчазний, і я раділа, що він більше не ображається на мене. 

 — Я в душ? — запитала у нього. — А потім ти?

— Давай, — кивнув Ніл.

Я взяла свою піжаму та зайшла до ванної, швидко прийняла душ, а коли витерлася і вдягнула піжаму, спробувала відчинити двері, та вони не піддавалася. Певно в замку щось заїло. Я смикала ручку то так і так, пробувала натиснути на двері плечем, але нічого не виходило. 

Ніл почув моє вовтузіння і запитав: 

— Що там таке відбувається? У тебе все в порядку? 

 — Не можу відімкнути двері, — поскаржилась я.  — Здається, замок заїло…

— Зараз я спробую звідси… — він також почав смикати двері.

Я теж їх штовхала і за мить вони відчинились, от тільки я втратила рівновагу і полетіла прямо в руки Нілу, а я була лише в  короткій піжамці…