28. Ніл. "Перше кохання буває сліпим"

Я був надто близько до неї тож почув все. Серце забилось дуже часто. Вона ж кохала того Олега, а ми були тільки фальшивою парою…

Мимоволі стис долоні в кулаки. Губу закусив вже усвідомлено. Я не мав права лізти в цю розмову. 

Я не дивився на неї, просто чекав, що вона відповість йому.

— Ти п’яний! — сказала Мел з якоюсь відразою в голосі. — І взагалі, я тебе заблокувала, значить, не хочу більше з тобою мати справу. Хіба не ясно? 

— Але я кохаю тебе… Я не відступлю, Мел! — майже вигукнув він. 

І я все ж не витримав.

Я вийняв телефон з її руки і приклав до вуха:

— Слухай, розумнику, не дзвони моїй дівчині більше, і взагалі, ти нас розбудив. Відчепись від неї, я тебе блокую!

Мел. почувши це усміхнулась і показала мені великий палець угору. 

А Олег все не вгамовувався:

 — Я так і знав, що вона наліво ходить від мене! Он, не встигла піти, і вже коханця завела! Ви давно спите разом? А прикидалася такою домашньою, хорошою дівчинкою! Насправді ж шльондрою була і є! 

— Спробуй показатись переді мною, я тобі всі зуби за такі слова про Мел повибиваю, козел малолітній! — я насупився. — А все інше — не твоя справа, пішов нафіг! — і відбив виклик. 

 — Ото придурок, — Мел зітхнула. — Він же сам мене кинув,  а тепер так захотів переграти, ніби я від нього пішла… І де були мої очі, коли я в нього закохалась?

— Ну, перше кохання буває сліпим, — я теж зітхнув. А потім додав трохи схвильовано: — Але зараз… Ти ж вже не кохаєш його, правда?

 — Авжеж ні, — вона похитала головою. — Знаєш, я чомусь думала, що всі чоловіки такі як він. Тобто навіщо шукати когось іншого, з цим уже більш менш примирилась, знаєш його “заскоки”, а як знайомитися з кимось новим — раптом, він буде ще гірший? Але я не думала, що є кращі чоловіки, поряд з якими не треба змінювати нічого в собі, з ними легко і затишно, як з тобою, наприклад… 

Сказавши ці слова, Мел раптом почервоніла. 

— Мені теж з тобою дуже легко і затишно, — я усміхнувся.

Подумав, чому вона почервоніла. Чи подобаюсь я їй хоч трохи? Чи дивиться вона на мене, як на чоловіка? Чи тільки як на того, хто підіграє їй?

Вона ж казала, що проти службових романів…

Певно, не варто мені їй зізнаватися. Принаймні поки що. 

— Добре, давай, певно,  спати, — сказав я врешті-решт. — А то завтра на роботу. 

— Так, я зараз вимкну звук в телефоні.  — Мел щось натиснула в мобільному і поклала його на тумбочку. — Якщо надумає дзвонити ще з якогось “лівого” номеру, то він нас більше не розбудить…

— Оʼкей, добраніч, Мел, — я відвернувся від неї. 

Здається, сьогодні ми трохи  зблизились. І це не могло не радувати… Я хотів, щоб за цей тиждень ми зблизились ще більше і тоді, можливо, я зізнаюсь їй, що вона мені подобається… Навіть якщо посперечався з друзями, все одно… Я хочу спробувати…

***

Зранку коли ми вже поїхали на роботу, цього разу Мел захотіла вийти раніше, бо минулого разу нас помітила одна зі співробітниць.

Я хотів заперечити, але Мел була наполеглива.

На роботі все було добре, правда, ми все ж трохи затримались сьогодні, бо вчора пішли раніше через перший день її мами у нас.

В офісі вже нікого не було, коли ми виходили.

— Поїдемо разом, все одно офіс порожній, — сказав я. — Та й холодно, не хочу ловити тебе десь далі, щоб ти йшла сама.

 — Добре, — Мел кивнула. 

Ми спустились на паркінг, аж раптом коли ми вийшли з ліфту, я побачив якогось молодого чоловіка, якого не знаю. 

— От і ти, Мел! Я тебе знайшов! Ледь зайшов в ваш паркінг, довелось чекати, поки виїжджатиме машина! Мел, я тебе кохаю, давай знову зустрічатися, я не жартував вночі!...