25. Мел. Просвіта для "чайників"

— А що це таке? — запитала мама, дивлячись на мене. Я й сама не зрозуміла, що це за штука і запитально поглянулва на Ніла. 

— Еее… — очі Ніла бігали від мене на маму і кудись на підлогу. — Ну, це така штука для… Для ігор коротше. 

 — Це ти вже для дітей наперед купив? — мама дивилася на Ніла з повагою. — Ти такий передбачливий, Олеже! Молодець! 

Ніл, здається засоромився. Певно, штука ця була не для ігор з дітьми, але якщо не для них то…

Я відчула, що червонію. Глянула на Ніла і відвела погляд. Потім сказала, забираючи в мами її знахідку:

 — Покладу на антресолі, може, потім знадобиться. Колись… А що у нас є вечеряти, ми так зголодніли….

Плела все, що спадало на думку, аби лише відволікти її від подальших розпитувань. 

— О, я приготувала багато чого! — сказала мама енергійно. — Пюре, курку, два салати… Ходімо вечеряти! 

Ми помили руки, перевдяглися і всілися за стіл. 

 — Це тобі завтра до лікаря? — стала я розпитувати маму, знаючи, що про здоров’я вона може говорити багато. 

 — Так,  — кивнула мама.  — Дуже хороший жіночий лікар, може, й тебе до нього записати? Щоб порекомендлував контрацепцію і все таке…

Ніл поперхнувся, аж закашлявся. Хоч мама вже і піднімала цю тему, все одно на нього вона якось сильно впливала.

— Так, можна, — я кивнула. — Дякую.

— Тоді я запишу тебе. Якщо надумаєте планувати поповнення в родині, то краще перед цим пройти обстеження, здати всі аналізи, щоб дітки здорові були…

— Ну, нам все ж трохи рано думати про народження дітей, думаю. Мел треба робити карʼєру. 

 — Так, робота важлива, авжеж,  — мама з замисленим виглядом кивнула. — Але й родина теж важлива. Багато жінок зараз обирають кар’єру і взагалі не хочуть мати дітей, але це неправильно, он яка демографічна криза у нас… Треба хоча б двійко дітей мати в кожній сім’ї…

 — А ти чому, коли я просила сестричку в дитинстві, говорила, що в тебе на неї грошей нема? — запитала маму я. 

— Тоді були інші часи, мила. Зараз з цим легше. Та і у тебе є Ніл, у нього точно вистачить на дітей грошей, хіба ні? Не думай, я не те щоб женусь, щоб ти вийшла заміж за багатого хлопця. Але хіба погано, коли хлопець всього досяг і багатий? 

— Ну, я сподіваюсь, що ще більшого досягну, — Ніл знизав плечима. 

— Мені подобається  Олег, бо він хороша людина, — сказала я. — А багатство — то вже другорядне. Ніколи не гналася за цим…

Ніл, коли почув ці слова, ледь усміхнувся. 

— Ну, я тебе добре виховала, і знаю, що ти не будеш зустрічатись заради грошей, — кивнула мама. 

***

Коли ми вже залишилися на самоті у нашій спальні, я не витримала і запитала:

 — А що то за штука, справді? Ніколи такої не бачила…

— Ну, це правда гойдалка, — він почухав потилицю і відвів погляд. — Її прикріпляють до стелі, он є навіть кріплення, — він ткнув пальцем в гачки на стінах до лоджиї. — Там розміщається ееее… Оголена дівчина. 

 — Нічого собі, — я знітилась. — А, звідти, мабуть, можна впасти? Коли… ну, ти розумієш, що я маю на увазі…

— Ні, не можна, там ремінці, вони еее… Закріплюються на тілі і тримають міцно. 

Здається, він теж трохи знітився.

 — Вік живи, вік учись, — сказала я. — Добре, що мама в цьому такий само неук, як я…

— Сподіваюсь, вона цю штуку не загуглить… В гуглі ж є пошук по фото… Вона ж не сфоткала її?... 

 — Ні, я забрала і заховала, — я усміхнулась. — Вона по фото не вміє шукати, лише за допомогою слів уміє.  Так що не переймайся тим. Ну що, я перша в душ? 

— Так, іди, — Ніл кивнув. — Що ж, перший день з твоєю мамою ми пережили. Лишилось ще скільки, шість?