23. Мел. Підслухана розмова

Ця розмова викликала у мене якісь дивні відчуття. Я ледь облизнула губи, дивлячись на Ніла. 

 — Ще якийсь пластир є, — згадала, що бачила таке в інтернеті.

Це було якось незвично, ми ніколи не займалися сексом, але ретельно обговорювали засоби контрацепції.  

— Пластир звучить найбільш ненадійно, як він захищає від вагітності? — запитав Ніл серйозно.

— Там якісь гормони, які надходять в організм через шкіру… А взагалі, мабуть, краще сходити до лікаря, щоб він підібрав засіб, який найкраще підходить саме мені…

— Так, я теж так думаю, — погодився Ніл. — Безпека — це важливо. Ну… Не те щоб я збирався… В сенсі, я не проти, але… — він затнувся. — Ми приїхали… — пробурмотів далі. 

 — Ой, ми ж збиралися окремо їздити на роботу. — згадала я. 

— Та вже пофіг, — відповів Ніл. — Розмова про контрацепцію того вартувала, — і ледь усміхнувся. 

 — Ну, зрештою, ти міг мене підвезти, хіба це заборонено службовими правилами? — я знизала плечима. 

— Тим паче, я тут бос і я вирішую, які діють правила, — підморгнув мені Ніл. 

 — Тоді ходімо, — я усміхнулась. 

Але як на зло, саме тієї миті, коли ми вийшли з машини, з офісу вийшла Настя. Вона дивилася прямо на нас, її брови при цьому поповзли догори. 

От саме її я б і не хотіла зараз бачити, але вже нічого не зміниш, тому я пройшла повз неї, стримано привітавшись. Пам’ятала про її обіцянку влаштувати мені пекло. Та в присутності Ніла вона була скоріше янголятком, солодко йому усміхнулась і сказала:

— Доброго ранку, чи буде сьогодні нарада? Я на хвилинку, лише доставку заберу…

— Доброго, буде, — Ніл кивнув. — І я б хотів уникнути пліток, — сказав одразу. — На вулиці холодно, тож я підвіз Мел, коли побачив її на проспекті. 

 — Хіба я колись пліткувала? — вона з трохи ображеним виглядом похитала головою. — Навіть якби ви її не просто підвезли, це ваша особиста справа! 

— І то правда, — кивнув Ніл знову. — Мел, ходімо до ліфтів. 

Мені було неприємно, що Настя говорила про мене в моїй присутності в третій особі, але я змовчала. Пішла слідом за Нілом, прямо спиною відчуваючи її погляд, що не обіцяв нічого хорошого. 

Валерія вже була в приймальні, я привіталася, зняла пальто і сіла за свій стіл, щоб розібрати вхідні. А Ніл пройшов до свого кабінету. 

***

Коли почалася нарада, я сіла поряд з Нілом, щоб подавати йому необхідні документи. І весь час, поки вона тривала, ловила на собі цікаві погляди. Певно, Настя уже встигла всім повідомити, що ми з шефом приїхали на роботу разом. 

А коли нарада скінчилася і залишалося зовсім мало часу до обідньої перерви, я вирішила сходити до вбиральні, і коли вже взялася за ручку дверей, почула, як всередині хтось вимовив моє ім’я. Мимоволі зупинилася, прислухаючись. 

—...І вони вже разом їздять. Зовсім сором загубила ця новенька Меланія. Раз спить з шефом, думає, що їй все дозволено? Чого вона намагалась цим добитися?... 

Я відчула, як моє серце шалено закалатало в грудях. Хотілося зараз же зайти туди і сказати, що це все неправда, а вони просто пліткарки, які заздрять, що мене взяли на цю посаду. Але я стрималася, не бажаючи здатися скандалісткою. 

— Та ясно, чого вона намагається добитися, — відповіла їй друга. — Спочатку в ліжко до нього, потім завагітніє і заміж вискочить, змусить його оженитися. Шеф багатий, буде як в Бога за пазухою. 

Мені стало так образливо, що аж сльози навернулися на очі. Ці дівчата всіх міряли по собі, а Ніл реально мені подобався, та я не збиралася одружувати його з собою. У мене було таке відчуття, немов мене болотом обляпали, не могла більше чути їхніх домислів. 

Повернулася і пішла назад у приймальню. Валерія вже пішла на обід, там нікого не було. Я сіла за свій стіл і почала шукати хустинку, щоб витерти непрохані сльози. І тут двері кабінету Ніла відчинилися, й він сам з’явився на порозі…