22. Ніл. Про дітей і не тільки

Мені подобалось, що її мама прийняла мене добре. Чомусь мені було важливо сподобатись їй. 

Хоча раніше подібне мене взагалі не цікавило. Мені не було необхідно комусь подобатись, окрім як хіба бізнес-партнерам.

Та все, що було повʼязане з Мел, було якось інакше. 

Я вже заходив на кухню, коли раптом почув:

— Я так розумію, що ви оберігаєтесь, раз весілля не плануєте? — запитала її мама. — Але протизаплідні можуть бути шкідливі! Чи ви використовуєте презервативи?

В цю мить як на зло я подивився на Мел. Вона почервоніла і явно не знала, що відповісти. 

— Еее… Ми поки що не плануємо дітей, — сказав я врешті-решт. — Ну, Мел же треба трохи карʼєру побудувати і все таке… Так? — я поглянув на Мел. 

— Ага, може через пару років, — пробурмотіла вона. з вдячністю поглянувши на мене. 

Мені подобалось дивитись, як вона ніяковіє. Було в цьому щось чарівне і миле. 

На мить я навіть уявив це: я і Мел через пару років в цій квартирі. Вона вагітна…

Бляха, що за дурні думки, ми навіть не справжня пара! 

— Ну, може це і правильно, — погодилась її мама. 

— Сідайте вже до столу, — сказала Мел. — Бо нам із Н… — вона вчасно зупинилася, ледве не сказавши “з Нілом” — Нам з Олегом треба на роботу.  

Ми сіли за стіл. Тут її мама продовжувала різні розпитування, я відповідав нейтрально, Мел мені підтакувала. Врешті-решт ми поснідали і пішли перевдягатись на роботу, одяг у нас був в спальні. 

— Ти підеш до вбиральні, а я вдягнусь тут? — запитав я неголосно. 

Я в принципі був би не проти перевдягатись разом, але реакція тіла могла бути надто бурхливою, а я не хотів злякати Мел.

 — Добре, — вона кивнула, взяла свій діловий костюм і зачинилася у ванній. 

Я швидко перевдягнувся, намагаючись не думати про те, що вона там зараз була практично в одній тільки білизні… Бляха! Це буде каторга, а не тиждень… 

Коли Мел вийшла, ми разом пішли з кімнати. 

Її мама провела нас до дверей і сказала: 

— Я приготую щось на вечерю, приберу. Мені до лікаря завтра, тож сьогодні я вільна. Може, в магазин сходжу, вам щось купити? 

— Та ніби все є, — я усміхнувся. — Не хотілось би вас напружувати, та і на вечерю можемо сходити кудись, відсвяткувати ваш приїзд. 

 — То ж, мабуть, коштує купу грошей, вам краще відкладати, на той час, коли дитинка з’явиться, і Мел не працюватиме, — заявила її мама. 

— Ну, я гроші нащо заробляю багато? Не хочеться відкладати життя на потім, хочеться, щоб було добре завжди, і зараз, і потім, — сказав я. 

 — Ну добре, як хочете, я не буду вас вчити жити, — вона усміхнулась. — Не звертайте на мене особливо уваги, я не хочу вам надокучати. 

— Ви нам не надокучаєте. Добре, ходімо, Мел, а то можемо запізнитись…

***

Коли ми вже сіли в машину, Мел полегшено зітхнула і сказала:

— Можна трохи розслабитись. Коли вона почала планувати весілля, в мене прямо панічна атака почалася!  

— Ну, мене більше злякали діти і вагітності, — я усміхнувся. — Хоча… Ну не те щоб злякали, але…  Просто я якось слабко уявляю себе батьком. 

— Мені здається, з тебе вийшов би гарний батько, — Мел поглянула на мене і трохи замріяно усміхнулася. — Ти відповідальний…

Мене тішило, що вона бачила в мені стільки хорошого. Але я все одно відчував, що можу якось облажатись, і це трохи напружувало. Я не хотів облажатись перед нею. 

— Ну, може по роботі я і відповідальний, але діти — це інше. Але не думай, я хочу дітей. Колись, — додав одразу. 

 — Ага, я теж хочу, але зараз ше рано, — серйозно сказала вона. — То якщо мама знову підійме те питання про засоби захисту, чим ми користуємось?

— Ну, таблетки певно не корисно… Хоча презервативи не так приємно, — я замислився. Саме в цю мить наші погляди зустрілись…

Продовження - завтра о 20.00! 

Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко — так ви точно не загубите її і дізнаєтесь, що буде далі!