20. Ніл. Знайомство з мамою

Я розумів, що мені сниться сон, бо Мел обіймала мене і дозволяла зминати свої губи, а ще тихенько стогнала від кожного мого поцілунку. Це був прекрасний і реалістичний сон. Бо мені дійсно здавалось, що ми обіймаємось зараз, я буквально відчував тепло і мʼякість її тіла. А ще її аромат був дуже реалістичний. Авжеж, мене це заводило. 

Я притягнув Мел ближче, так, щоб всі її вигини прилягали максимально до мого тіла. Вона зводила мене з розуму, настільки сильно я жадав її… 

Коли я стис її в своїх обіймах трохи сильніше, вона знову видала той звук, який змушував божеволіти.

І саме в цю мить вона якось так поворухнулась, що сон врешті-решт розвіявся. 

Я розплющив очі і побачив її прямо в такий самій позі, що і уві сні. І я був такий само збуджений… Бляха… Реальна Мел з півоберта завела мене на максимум.

 — Ой, — вимовила вона на видиху, зазирнувши мені в очі. 

— Ну, а чого ти очікувала, прокинувшись в ліжку з чоловіком? — пробурмотів я, ледь відводячи погляд. Хай не думає, що це щось особливе. Вона ніяка не особлива. Просто красива, будь-який чоловік в такій ситуації б завівся, це не тому що це саме Мел. 

— Вибач, — Мел почервоніла. — Я, мабуть, крутилася уві сні…

— Ага, крутилася, — я кивнув і ледь відсторонився. Вона була така мила зараз, що хотілось навпаки підсунутись, підімʼяти її під себе і впитись губами в її губи. Бляха… Дурна фантазія. 

— Треба вже їхати на вокзал, — Мел поглянула на телефон. —  Зробити тобі каву?

— Давай, — я все ж мигцем поглянув на неї знову. Після сну і без косметики вона виглядала ще молодшою. Мел була зовсім юна на вигляд, хай їй і за двадцять. 

— Тоді я на кухню, — вона встала з ліжка і накинула халат. — А потім зайду в душ і перевдягнусь.

 Кинула на мене ще один знічений погляд і вийшла зі спальні. 

Душ мені допоміг. Душ і фантазія, а ще свіжий спогад того, як Мел притискалась до мене, все це разом допомогло зробити все дуже швидко.

Тому вийшов я вже в більш розслабленому стані і кращому настрої. Прийшов на кухню, ми швидко випили кави, вдяглись і поїхали на вокзал.

— І… Як мені сподобатись їй? Ну, твоїй мамі, — запитав я на світлофорі. 

— Треба в усьому погоджуватися з нею, що б вона не говорила, і тоді вона скаже, що ти ідеальний, — Мед усміхнулася. — А ще їй подобаються хазяйновиті чоловіки. 

— Останнє — точно не мій сильний бік, — я нервово засміявся. — Ти ж бачила, я максимум яєшню можу посмажити. Добре, що грошей достатньо на прибиральницю і вечері з обідами.

— Думаю, вона тобі це пробачить, у тебе ж відповідальна робота, — серйозно сказала Мел. — Може розпитувати, скільки ти заробляєш і тому подібне, не звертай уваги. Вона не має на меті обов'язково видати мене заміж за багатія, каже, що головне — це кохання і взаєморозуміння. Думаю, ви поладите. 

— Ну, тоді добре, — я усміхнувся. Хоча насправді все ж трохи хвилювався. Не знаю, чому. Хай це і не по-справжньому, але все одно я хотів сподобатись її мамі. Це було дивно і невластиво для мене.

Коли ми припаркували машину і пішли до потрібної колії, я став хвилюватись ще більше. 

Але намагався це не показувати. Ну дійсно, не зʼїсть же мене її мама. І заробляю я нормально, може я їй і сподобаюсь. 

Ми пройшли до потрібного потягу, він якраз зупинився, коли ми знайшли необхідний вагон.

І вже за хвилину з нього почали виходити люди.

Я побачив, як серед інших пасажирів з потяга вийшла невисока рудоволоса жінка, схожа на Мел. Вона озирнулася навколо, побачила нас і усміхнулась: 

— Доню, як я рада тебе бачити! — вона поставила свою валізу і обняла Мел. А тоді поглянула на мене: 

— Олеже, приємно познайомитись! Я таким вас і уявляла!

Я ледь не забув, що мене ж для неї звуть "Олег". Ненавидів це імʼя, воно якесь дурне і чомусь дратувало мене. 

— Мені теж дуже приємно, — я усміхнувся, взявши її чемодан. — Ви, певно, втомились з дороги. Давайте поїдемо додому. 

— Так, дорога щось мене втомила, сусід у купе так хропів усю ніч, — поділилася вона. — А вам, мабуть, на роботу потрібно? Так незручно, що змусила вас рано вставати і мене зустрічати…

— Все нормально, не переймайтеся, — ми пішли в сторону парковки. — Сподіваюсь, вам у нас сподобається….