18. Ніл. "Будемо тренуватися"

Коли ми вже повечеряли, на вулиці зовсім стемніло. Я поглянув на годинник і побачив, що вже була майже десята.

— Треба порозставляти всі ті твої речі. 

 — Куди мені повісити одяг, в шафу? — запитала Мел. 

— Певно, в спальню, так, — я кивнув. Це вже виходило сьогодні ми будемо спати разом? Певно, так…

 — Ну і в ванну зараз поставлю шампунь, гель для душу, зубну щітку, — сказала Мел. — І ще я взяла  пару своїх улюблених м’яких іграшок, посаджу їх на тумбочку…

Вона швидко спорожнила свої валізи, розклавши речі на їхні місця. 

— Якщо чесно, я трохи хвилююся, — сказала Мел, дивлячись на мене. 

— Через що? — я зазирнув їй в очі. 

— Не знаю… Мабуть, через ліжко, — зізналась вона. 

— А, через це, — насправді, я теж через це дещо хвилювався. Але показувати цього не хотів. Хотілось виглядати перед Мел впевненим, надійним і спокійним. Десь такі чоловіки певно всім подобаються? — Ну, я ніби не хроплю, — спробував я пожартувати. 

 — Це не може не радувати, — вона трохи знічено усміхнулась. — Просто… я не дуже розумію, навіщо тобі така морока? Якби ти просто хотів переспати з кимось, то не обов'язково було б поселяти дівчину у себе…

— Ну, так, щоб переспати це дійсно надто заморочний варіант, — я теж усміхнувся. — Тим паче, якщо враховувати, що я обіцяв, що не спатиму з тобою. 

 — Так, я пам’ятаю, — Мел кивнула. — Хоча чого мені дивуватися, ще тоді, в ресторані, ти показав себе як справжній лицар, який завжди прийде на допомогу… Мабуть, таких чоловіків, як ти, мало залишилося…

— Я ж вже казав тобі, я зазвичай не такий. Я гульвіса, шастаю по клубах і барах… Просто так якось вийшло. А так я ніякий не лицар.  

 — Значить, для мами у нас робоча версія, що ми познайомилися в барі, правильно? 

— Ну, хай буде. Я пригостив тебе напоєм, підвіз додому, потім у нас був дахозносний секс і… І загалом зараз ми живемо разом, щось таке, — я зазирнув їй в очі.

— Добре. я піду, мабуть, у душ, — швидко сказала вона.  — Щось втомилася сьогодні…

— Гаразд, я тоді піду після тебе, — я кивнув. — І будемо тренуватися спати разом. 

Вона дістала з шафи халат і заховалася за дверима ванної. 

Уява підкидала дуже соковиті картинки в душі з її участю. Але не можна було надто розпалюватись. Я теж знайшов собі чисті домашні шорти, щоб коли вона вийде, піти слідом за нею. 

Мел вийшла досить швидко, вона помила голову і просушила волосся, і воно рудими хвилями падало на плечі. На ній був короткий халатик, з-під якого визирали стрункі ноги. 

 — Все, ванна вільна, — сказала вона, взяла з тумбочки крем і змастила ним руки, а потім почала їх легенько масажувати.  

Я пішов в душ слідом, взявши з собою одяг для перевдягання. Покупався доволі швидко, а коли вийшов, побачив, що вона вже лежала в ліжку.

Я вдягнув тільки шорти, бо було доволі жарко.

Мел ще не спала. Вона лежала в ліжку, підклавши подушку під спину, і щось читала в телефоні. Побачивши мене, одразу відклала мобільний. 

 — Запитала у мами, чи все в неї добре, вона сказала, що їде в потязі, завтра о шостій буде в Києві… 

Я підійшов до ліжка і заліз під ковдру, повернувшись до Мел. 

— Ну, це добре, заберемо її, значить, о шостій.

Серце дуже швидко билось. Мені навіть здавалось, що я його чую. Мел теж може почути. 

 — Ой, ми світло не вимкнули, — сказала вона, відкинула ковдру і в піжамі з топу на тоненьких бретельках і коротких шортиків підбігла до вимикача і клацнула ним, після чого залишився горіти лише нічник на її тумбочці…