14. Ніл. Несподіваний поцілунок

У мене сильно боліла голова. Все ж, вечірки зараз якось не дуже доречні. Я почувався якимось старим буркотливим дідом. Подумати тільки, знову від дівчат відморозився. А все тому що коли цілувався з тією Танею, в голові знову спливала Мел. 

Це вже якась одержимість, треба з цим щось робити.

От і зараз коли я вийшов з машини, з таксі вийшла Мел і якось дивно дивилась на мене. 

Вона озирнулась по сторонах і рішуче попрямувала в мій бік.

Чомусь у мене серце частіше забилось, може тому що я щойно згадував, як уявляв цю руденьку бестію, цілуючи іншу. 

Раптом вона підійшла зовсім близько і  поцілувала мене в щоку, тихо прошепотівши:

 — Там Віка дивиться…

А я, як на зло, був готовий зробити тут хоч трибуни, щоб дивилась не тільки її подружка, але щоб Мел зробила щось більше, ніж цей безневинний поцілунок. Губи пересохли при одній думці про це. 

Моя долоня сама собою торкнулась її талії, а губи мазнули по її губах. В цю мить серце взагалі зробило якийсь дикий кульбіт в грудях. Ну а що, грати, так грати. Повністю. А що вона хотіла? Коли в мене ще буде така можливість?

Коли наші погляди зустрілись, Мел ледь облизнула губи. Лише мить вона дивилася на мене, а потім трохи відсторонилася. Тоді озирнулася до таксі, яке стояло віддалік і помахала рукою. 

Машина, на жаль, відʼїхала. А моє серце все не переставало битись, як скажене. Я ж обіцяв не лізти до неї, ну що за… 

З іншого боку, я був радий, що саме я був її "нареченим". Я, а не хтось інший. Вся ця гра доставляла мені якесь збочене задоволення. 

— Ну, шоу закінчилось, можна і працювати йти, чи ще ні? 

Мені треба було привести себе в порядок. Бо в голові була якась каша. 

— Вибач будь ласка, — вона озирнулась. — Сподіваюся, цього ніхто не бачив з колег…

— Ми запізнились, всі вже на роботі. Думаю, ніхто не бачив, — я знизав плечима. — Ходімо всередину. 

Коли ми вже увійшли в будівлю і зайшли до ліфту, телефон Мел задзвонив. Вона здивувалась, поглянувши на екран.

Я мимоволі теж зазирнув туди. Контакт був підписаний "Мама". 

Нам ще було їхати багато поверхів до самого верху. 

— Візьми, може щось важливе, — припустив я. 

Мел прийняла виклик і тихо заговорила:

 — Привіт, мамо, як справи? Що, яке фото? Мама Віки відправила?  З моїм хлопцем? 

Вона поглянула на мене, округливши очі. 

 — Ні, ми поки не одружуємось, вирішили не поспішати… І про дітей нам ще рано думати, — Мел зовсім знітилась. — Добре, мені пора, бо я й так запізнююсь на роботу, я тебе ввечері наберу, — і вона швидко перервала розмову. 

Щойно вона сказала оце "про дітей", у мене серце забилось шалено. Як уявив, що треба робити для того, щоб ті діти вийшли, одразу збилось дихання.

Вона була так близько зараз. Від неї пахло якимись квітковими парфумами. І я хотів зупинити триклятий ліфт і взяти її прямо тут. Це був би феєричний секс… 

Але ліфт натомість зупинився і відчинився, і я не встиг нічого зробити. 

Тут вже були люди в коридорі, тож вся атмосфера збилась. Ми з Мел пройшли в сторону мого кабінету, вітаючись з іншими співробітниками.

Коли вже зайшли в приймальню, там була Валерія. Тож ми явно не могли обговорити те, що щойно трапилось. Хоча, чи є тут що обговорювати? Ну поцілувала вона мене перед подругою в щоку, але ж це фігня, так?

Ну обговорювала з мамою мене, як хлопця з яким "про дітей ще рано думати" і з яким "одружуватись вона не поспішає". 

По-хорошому я взагалі мав радіти, вона типу правильно на всі питання відповідала. Але чомусь закралась якась неприємна думка, що з такими, як я, такі дівчата, як вона, дійсно не думають про одруження чи дітей. 

І ця дурна думка мене злила. 

— Меланіє, занесіть мені каву зараз же, добре? — сказав перед Валерією і пішов до кабінету.

Сів за стіл, чомусь був напружений. Я не розумів, що бляха зі мною відбувається. 

Мел прийшла за пару хвилин. І вже коли вона ставила каву, я запитав:

— Чому ти коли говорила про мене з мамою, виставила мене якимось бабієм, чи щось таке? Ніби я зовсім ненадійний… Ну, з оцим твоїм "не одружуємось" і "про дітей не думаємо"? 

Бляха, якого біса я взагалі про це питав?....